Глава 26

Міка

Хлопець підвівся з крісла і сів за стіл на кухні, а я тим часом заварювала каву і не квапила Дена з розмовою, бо розуміла, що йому потрібно зібратися з думками і з чогось почати.

 — Між нами суперечка почалася ще три роки тому, — почав хлопець свою розповідь.

 — З чим пов'язана ця сутичка?— перебила його. Я хотіла зрозуміти суть, а не слухати годину розповіді і нічого не зрозуміти в кінцевому результаті.

 — Ну якщо коротко і по суті, — сказав хлопець, наче прочитав мої думки. Він підніс стакан з віскі, випив його залпом та продовжив, — я переспав з його дівчиною і тепер він хоче помститися. — О-о-о, тепер моя черга пити залпом, що я і зробила. Така перспектива мені явно не до вподоби.

 — Якщо ти переживаєш, що я під нього ляжу, то можеш щодо цього не паритися, в мене від його вигляду серце в п'ятки тікає. Він стрьомний, врешті-решт,— я занадто швидко розслабилася, як виявилося, бо наступні слова Дена мені не сподобалися.

 — Не тільки через це проблема, — я налила ще по стакану нам. Випивши вміст, Ден продовжив. — Він досить небезпечний і від нього не так легко втекти. Мене він не чіпає, бо я теж маю союзників, які за мене стоять горою, — він сперся на стіл ліктями і обхопив руки головою. — Вибач. Він не мав бути на перегонах. якби я знав, що він буде...Я тебе ніколи не хотів наражати на небезпеку.

 Тепер настав час закурити, що я і зробила. Даня дивився на мене круглими очима, але нічого не сказав.

 Хлопцю явно була дивна моя реакція, але і я не збиралася ходити по кімнаті як общипана курка та кудкудакати. Цим в даній ситуації не допоможеш, та й Даня наче не дуже винен, щоб я на нього з кулаками кидалася, він же не знав, що Вітьок змінить свої плани. Я поповнила вміст стаканів і піднесла вгору і сказала:

 — За нас! — та перекинула стакан. У хлопця очі на лоб вилізли від таких дій, я його явно здивувала, вкотре за сьогодні.

 — Це все, що ти можеш сказати? — випивши, спитав Даня.

 — А що ти хочеш почути? — затягнулася та продовжила. — Якщо я скажу, що ти козел без мізків чи ще щось в такому дусі, тобі стане легше?

 — Відколи ти куриш? — натомість спитав він.

 — Це електронка і вона не шкідлива. Коли вчилася то трохи курила, але зараз ні, а цю подружка забула у мене.

 — Ти можеш не хвилюватися за цю ситуацію, він до тебе не підійде. Це я тобі обіцяю.

 — А чому ми так швидко поїхали?— поставила наступне питання, яке мене також дуже цікавило.

 — Я не хотів, щоб він крутився біля тебе весь вечір, — я перевела погляд з нього на пляшку і налила нову порцію. Треба розслабитися трохи, а то в голові раз за разом спливають картинки нашого знайомства з Вітькою. Фу-у, яке ім'я противне у нього.

 — Він хотів виграти перегони і тому тебе покликав? — ставлю наступне запитання, а він мовчки киває. А тоді каже:

 — Це б ніяк не вплинуло на цю ситуації, тоді б він тільки мав ще більшу пошану серед байкерів, а я не міг цього допустити.

 — Які у нього слабкі місця?

 Я збоку, непевно, виглядаю, як цинічна сука. Моя міміка, дії не є типові для фармацевта, яким мене уявляв хлопець. Даня мене з такого боку не знає і я сподівалася, що не пізнає, але що маємо, то маємо.

 — Наскільки я знаю, це перегони та жага до лідерства серед байкерів. Навіщо тобі така інформація?

 — На майбутнє. Сподіваюся, вона мені не знадобиться.

 Ми просиділи мовчки близько десяти хвилин і кожен з нас переварював отриману інформацію. А пляшка то майже порожня! Перевівши на неї затуманений погляд, зробила висновок, що потрібно розрядити атмосферу і з моїх губ зірвалися слова, які просто вбили хлопця наповал:

 — Подивимось фільм? Комедію бажано. Ти як? — коли шок у хлопця минув, він ледь чутно сказав:

 — Давай.

 — Ноут на ліжку. Я йду переодягнуся в більш зручний одяг, — на мою репліку він знову ж таки кивнув.

 Я пішла до ванної кімнати, змила макіяж, почистила зуби, а то неприємний присмак у роті після випивки, а тоді пішла в гардеробну кімнату та одягла короткі шорти червоного кольору з невеликими розрізами по боках, а зверху білу футболку, яка була більшою на два розміри від мого. Мені якось стало пофіг в чому я одягнена і як виглядаю, це перше, що потрапило на очі. Ой, дорогий мій хлопчику, тримайся! Дена я застала за столом із нетбуком.

 — Я б краще подивилася на ліжку кіно, тут трохи зручніше, — цими словами привернула увагу Дена. Він так дивився на мене, наче я гола перед ним стою.

 Якось він не сміло йде до мене. Я страшна стала чи що? Хлопець вмостився на край ліжка, наче його зараз вкусять, тому вирішила розвіяти його сумніви.

 — Ден, не дивись на мене, як на інопланетянина. Я на тебе не ображаюся і вірю, в цій ситуації немає твоєї провини — бачила у твоїх очах здивування, коли ти почув про того Вітька, — на останньому слові я зробила акцент, чим розсмішила хлопця.

 — Ти справді не ображаєшся? Просто сьогодні так дивно поводила себе. В якісь моменти навіть здавалося, що ти вгрієш мені чимось важким по голові,— і мене тут прорвало на сміх.

 — Ну, Денчик, насмішив ти мене. Я навіть про таке не думала, чесне слово, а просто хотіла знати правду, яку ти мені не хотів розповідати. От і все, — потисла я плечима.

 Ми дивилися комедію, коментували її, багато сміялися, але не витримавши лихої долі, я заснула у Дена на плечі.