Розділ 30, тиждень 1, частина 3. Я VS Альона, Руслан VS Містер-шосте-місце! І мінус 15 учасників!

Я ще раз пробігаю очима по тексту завдання...

«Дівчина А, назвемо її Маша, і дівчина Б, Катя, найкращі подруги. Маша закохана в одного хлопця, Сергія, з дитинства. Маша зізналася йому, але той відповів, що вже давно закоханий в її найкращу подругу Катю і навіть колись освідчувався їй. Маша розумом знає, що Катя не винна в тому що Сергій закоханий в неї, але серцем все одно відчуває ревнощі. Крім того, подруга постійно вислуховувала всі її зітхання щодо Сергія, а сама при цьому навіть не зізналася, що той завжди був закоханий в неї саму! Катя грала з її почуттями! Спостерігала зі сторони, хоча завжди розуміла, що Сергій не буде з подругою... Вона обманщиця. Катя ж навпаки зробила все це, щоб Маша не думала, що вона хоче забрати цього Сергія собі, вона намагалася вберегти подругу.»

Коли ми опиняємось на сцені і я чую «And action!», то більше нема ані Аліси, ані Альони. Є тільки Катя і Маша. Я, і моя найкраща подруга Маша, чий коханий хлопець любить мене...

Маша стоїть по центру сцени й дивиться кудись вбік. Її губи стиснуті в тонку лінію, а руки зібрані на грудях.

Поза захисту. Вона на інстинктивному рівні відчуває від мене загрозу.

Я зітхаю, але таки роблю декілька кроків до неї.

Почувши мене, вона дивиться на мене. Так по-злому... Її руки стиснуті в кулаки, а тіло — дуже напружене.

Я одразу опускаю очі. Знаю, що винна...

Може, треба було сказати?

Я знов дивлюсь на подругу, роблю крок вперед, хочу торкнутися її плеча, але вона уникає дотику.

Вона не бʼє мене, не кричить, а просто уникає дотику...

Моя рука безсило опускається, ніби в ляльки. А мій погляд стає зовсім порожнім.

Я навіть не розумію, коли з очей починають стікати сльози.

Я втратила її... Втратила через Стаса...

— And cut! — вигукує Олеся.

І я ніби прокидаюсь.

— Ти як? — злегка здивовано шепоче мені Альона.

— Все добре, — щиро усміхаюсь, прибираючи сльози долонею.

— Все дійсно добре, дуже добре! — Олеся пару раз плескає в долоні, інші учасники теж починають аплодувати. — А тепер, запросімо наступну пару... Руслан і Віктор, прошу на сцену.

Я дивлюсь на Руслана та того хлопця, Віктора... Він доволі високий і худий блондин. Разом з низеньким Русланом вони виглядають майже як старший та молодший брати. Це миленько... Я навіть усміхаюсь.

Потім на секунду дивлюсь на Альону. Подруга виглядає задумливою...

Руслан і Віктор тарабанять на сцену... лавочку. Вони відтягують її трохи далі, ніж зазвичай виступали до них. Я розумію чому. Все ж, якщо вони будуть сидіти так низько, то з того місця де виступали інші, судді побачать лише їхні голови.

Потім, коли лавочка вже поставлена, Віктор сідає на неї, попередньо взявши якусь книжку зі столу, з яким до цього грали Стас та Андрій.

Віктор починає зосереджено читати... Тоді Руслан швиденько проходить прямо перед ним, разочок чи другий кинувши на нього погляд. Але Віктор не виказує жодної реакції.

Руслан надуває губи й щоки... Виглядає так кумедно, що всі починають посміхатися.

Проходить знов, але тепер вже ближче до Віктора.

Той злегка насуплюється, але більше ніяк не реагує.

Руслан ще більше надуває щоки. Він такий кумедний і серйозний водночас! Я в захваті!

Потім він підходить прямо до Віктора і нахиляється вниз, ніби щоб розгледіти, що там. Віктор досі його ігнорує. Тоді Руслан усміхається і вихоплює книгу з чужих рук.

Віктор дивиться на нього з подивом на обличчі, який поступово переходить на легке роздратування.

А Руслан бере й усміхається!

Віктор різко встає і пробує вихопити книгу, але Руслан, як вода, уникає його рук, і той ледь не падає. Руслан ледь-ледь стримував сміх.

Віктор намагається злитися, але все одно теж починає сміятись. Тоді Руслан усміхається і простягає Віктору книгу.

На цьому їхня сцена закінчується.

— Це було класне виконання доброї, злегка комедійної братської сварки! — Олеся знов починає плескати в долоні.

За нею аплодують й інші.

Я усміхаюсь. Руслан дійсно класно зіграв.

Так проходить половина учасників. Потім грає ще декілька пар. Але у порівнянні з Русланом та Віктором, вони виглядають або надто ненатурально, бо переграють, або надто в’яло і сіро, бо бояться переграти.

Все ж, багато з учасників не мали саме кіношного досвіду, а прийшли з театральних студій, в яких гіперболізація є невід’ємним атрибутом гри.

Їм треба було відсіяти таких ще на першому етапі... Хоча, це ж шоу. Напевно, їм було не вигідно набирати всіх саме з кіношної сфери. Так не було б контрасту між учасниками... Але це подіє тільки на першому тижні. А коли театральщики вийдуть з гри, тоді й почнеться справжній конкурс.

Поки що об’єктивно я на четвертому місці, але треба розуміти, що вся перша десятка дуже талановита і в будь-який момент місця можуть помінятися...

Поступово всі пари дограють.

— Дуже добре, ви всі молодці... Зараз всі їдемо на обід. У вас буде додатковий майстер-клас з ресторанного етикету.

— А результати?

— Результати цього етапу ви побачите на вигоні цього тижня. Це відбудеться в неділю. А до неділі ви всі маєте можливість отримати заохочувальні бали за заняття спортом і виконання індивідуальних завдань з ораторського мистецтва та акторської майстерності. Пам’ятайте, що тема цього тижня — мова тіла, тож раджу вам звернути увагу саме на це!

До вигону ще декілька днів. Більшість з нас дійсно намагається тренуватися. Дівчата з моєї кімнати зосереджуються на різних скоромовках, монологах та віршах... Всі дуже стараються. Оскільки допуски до тренувальних кімнат розписані в формі графіку відвідувань, ми всі зустрічаємось тільки перед залою тренувань та під час прийому їжі.

Руслан, здається, подружився з тим височенним блондином Віктором. Він кумедно хмурить брови, а ще сміється... Нарешті бачу його з кимось з хлопців, бо ж до цього Руслан був схожий на якогось одинака...