Розділ 35. Тиждень 3, частина 2. Караоке і відверта розмова

Перші два дні настільки оманливо спокійні, що я починаю думати, що все буде легко і просто хоча б тоді, коли я в лідерах...

Коли нам кажуть обирати собі членів команди, я апріорі не можу обрати ані Руслана, ані Андрія, з якими звикла працювати більш за все, тож мені доводиться обрати когось іншого... Цього разу вирішую обрати двох хлопців. Не просто так... А тому, що, щоб бути центром композиції, в моїй команді має бути два хлопці. Вони мають бути одного зросту між собою, тож я обрала Стаса і приятеля Руслана, височенького Віктора. Той, здавалось, був не проти...

Через те, що цього тижня я лідер, ніхто не проти приєднатися до моєї команди. Альона, схоже, злегка ображається... Але як не крути, це конкурс, тож не думаю, що я маю обов’язково її брати, правда? Тут вже треба обирати не друзів, а тих, хто краще підходить... Тим паче вона дуже добре рухається і може перевершити мене в танці. Мені на моїй сцені це не потрібно.

Руслан бере до команди двох дівчат — Настю та Олю з моєї кімнати. Отже, у нас будуть можна сказати протилежні номери. Цікаво, яку пісню вони виберуть?

Андрій обирає Альону і Катю. Не знаю, як вони співають, але за пластикою ця команда напевно найсильніша, бо там є і Альона, і Андрій... Що б вони не співали, думаю, їх танцювальна частина буде крутою... Хіба що Катя потягне їх донизу.

Діна ж запрошує Настю і Марину. Втрьох вони виглядають доволі ефектно — прямо як "ВІА-ГРА" якась. Блондиночка Діна, руда Настя і темненька Марина... Та й за здібностями у співах ця команда, напевно, найсильніша. Діна співає на професійному рівні, а Настя ще до караоке казала, що у своєму місті вона виграла декілька співочих конкурсів... Єдина темна конячка в цій команді — це Марина. Але, може, їй буде достатньо просто доповнювати танцювально-естетичну частину композиції, тож...

Оскільки нас тринадцять, а не дванадцять, останнього хлопця, Володимира, пропонують в першу чергу мені, бо ж саме я на першому місці цього тижня. Володя — кароокий брюнет і саме доповнює блондина Віктора і шатена Стаса, тож я вирішую взяти хлопця до нас. Чому ні? У мене якраз є одна пісенька... Колись переробляла слова, бо було нудно... Думаю, вона нам підійде.

– Так, хлопці, зараз я вам дещо покажу...

***

Цього разу вирішую не дивитися і не слухати, як виступають інші. Дуже боюсь збитися з налаштування, тому що по черзі ми виступаємо останніми. Ми мало відрепетирували, проте, хлопці ніби вивчили й текст і рухи.

Коли настає наша черга, я просто киваю Стасу та Віктору. Вони кивають у відповідь і усміхаються.
Думаю, в нас все вийде... По-іншому і бути не може!

— Отже, Алісо, Стасе, Вікторе, Володя, готові? Вмикати? — цікавиться Ірина.

— Так... — усміхаюсь і ми всі стаємо обличчям до публіки й камер, а не до телевізорів з текстами. Все одно текст був повністю замінений. Їм можливо треба буде хіба що підглянути, коли починати. Всі ми беремо в руки по мікрофону і починає грати музика...

Спочатку я просто легко рухаюсь в ритмі музики... Хлопці стоять трохи позаду, майже спиною до мене, в них опущені голови й вони не ворушаться. Потім я починаю співати.

— Окей, я знову не права
А ти сказав все вірно,
напевно
Мені не варто щось чекать
Жодних більше див...

Я повертаюсь в бік Стаса і подивилась на нього.
І одразу вступає він:

— До тебе спиною стою
Незрозуміло що ловлю
Можливо треба і піти
Та я тебе люблю
сильно...

А на приспіві до Стаса приєднується і Віктор з Володею, вони тепер вже стояли розвернутими до мене, рухались в ритм музиці та співали:

Чи розвернеться? Чи посміхнеться?
Вона назавжди поселилась в серці...

Я усміхаюсь і одразу ловлю їхню хвилю і продовжую приспів:

Та чи почую? Може заплачу?

І тут мені знов відповідає Стас:

Коли вдягну каблучку я на пальчик
Коли вдягне каблучку він на пальчик... — вторю йому я...

Один мій друг порадив раз — Знов співає Стас,

«Пошукай ти іншу, простішу»
Кохання вічного нема
І твоє мине... І твоє мине — продовжують Віктор з Володею.

А я у відповідь мовчу... — Тепер знову Стас.
І вбити друга я хочу!

Усякий  біль перетерплю
Бо я тебе люблю — Стас дивиться на мене.
сильно...

Чи розвернеться? Чи посміхнеться? — співають втрьох.
Вона назавжди поселилась в серці...

Та чи почую? Може заплачу? — відповідаю їм я.
Коли вдягне каблучку він на пальчик
Коли вдягну каблучку я на пальчик — доспівує Стас.

Чи розвернеться? Чи посміхнеться?
Вона назавжди поселилась в серці... — продовжують хлопці вже хором.

Та чи почую? Може заплачу? — Знов питаю.
Коли вдягне каблучку він на пальчик...
Коли вдягну каблучку їй на пальчик... — луною доспівує після мене Стас.

Чи розвернеться? Чи посміхнеться?
Вона назавжди поселилась в серці... — продовжують хлопці разом.

Та чи почує? Може заплаче?
Коли вдягну каблучку я на пальчик — знов Стас...
Коли вдягне каблучку... — тут вже знову я...

І майже одразу пішло соло-реп Віктора:

Вона повернеться, по-іншому не буде, ні
Вона це світло що дарує сенс моїй пітьмі
Ми стільки з нею знали, бачили, перемагали,
Ми з одного металу, як сторони дві у медалі
Буду чекати, як Одіссей чекав на Пенелопу
Чекати буду вічно, немає більше стопа
Вона почує, і повірить, вона пробачить
Вона повернеться з каблучкою на пальці...

А після соло всі троє знов заспівали разом:

І розвернеться, і усміхнеться
Вона назавжди поселилась в серці...
Вона почує, вона заплаче
Коли вдягну каблучку їй на пальчик... — останню фразу Стас співає один.

Я повільно підходжу до Стаса, Віктор та Володя тим часом відводять погляд.

— Я розвернуся, і усміхнуся
До твого серця тихо пригорнуся. — я обіймаю його і дійсно пригортаюсь.
Я все почую, і я заплачу,
— Коли вдягну каблучку я на пальчик...

Останню фразу знов співає Стас, при цьому він вдягає мені на палець справжню каблучку і дивиться прямо в очі.

— Коли вдягнеш каблучку ти на пальчик... —  співаємо ми всі разом....

Вклоняємось і просто йдемо зі сцени до всіх інших учасників.