Розділ 41. Тиждень 5, частина 2. Кастинг в серіал?

—...Та перед тим, як ми поїдемо на кастинг в серіал, давайте подивимось на готову роботу двох наших учасників — Руслана і Аліси! — Макс усміхається. — Увага на екран!...

Я не очікувала, що рекламу покажуть на великому екрані нашого кінотеатру.

Ми веселилися, бігали, кидали один в одного листя, також на фоні були інші діти... Але найголовніша сцена була в кінці... Я затамувала подих і чекала.

Ось. Ми з Русланом сидимо на лавочці, камера напливає і ми дивимось в неї. Погляд, яким треба було показати, що хоч ми вже і самостійні, хоч в принципі маємо не таке жахливе життя, як уявляє більшість, у нас таки є одна відмінність — ми не маємо люблячої нас родини....

— Це було дуже добре, правда? — Макс починає аплодувати. — Давайте привітаємо Руслана та Алісу!

Всі теж аплодують.

— Їх дебют вже відбувся і нам вже повідомили, що Руслана хочуть запросити на зйомку в кліпі одного українського співака. Співак вирішив, що Руслан саме дуже схожий на нього в дитинстві, років в п’ятнадцять... Тож   якщо Руслан не проти, вже на початку наступного тижня він поїде на дводенні зйомки.

Я ледь стримую смішок. Знаючи Руслана і його ставлення до свого зросту, його ця новина не дуже втішить... Але все одно це круто!...

— А тепер швиденько вставайте — сьогодні в нас кастинг в серіал!

***

— Всім привіт! Сьогодні ми шукаємо чотирьох людей. Двох з них, дівчинку і хлопця на епізодні, але доволі емоційні драматичні ролі. Нам потрібна вмираюча дівчинка, тендітна і слабка, а також хлопець, закоханий в цю дівчинку, здоровий і сильний. І ще двох — друга і подругу цих двох, це вже груповка, але вони мають гармонійно виглядати з нашими епізодниками.... Як ви знаєте, часто в фільми і серіали обирають не стільки за талантом, скільки за типажем. Зараз саме такий випадок. Спочатку вийдіть на сцену, я розподілю вас усіх на відповідні ролі....

Ми дійсно виходимо на сцену...

Потім до нас підходить ця режисерка.

Мене вона схоже відправляє до групи «вмираюча дівчинка»... Вирішую я так тому, що зі мною в групі ще й Діна.

Потім вона ще один раз проходить повз нас.

— Так, маленька блондинка, — вона підзиває Діну. — Високий хлопчик, — тепер вона вказує на Андрія. — Другий високий хлопчик, — вона дивиться на Стаса. — Так-так, ви! І.... — вказує на останню групу дівчат. — Ви, — вона підзиває рукою Альону. — Ці четверо — основний склад. Зараз грають вони. Якщо мене все влаштує, то кастинг на цьому завершується...

Я в шоці дивлюсь на відібраних людей.

Отак просто? Нам навіть не дадуть шансу зіграти?... Що це за кастинг такий?...

Авжеж, ці четверо свого не віддадуть... Всі зіграють, я впевнена.

Стискаю руки в кулаки, як раптом відчуваю, що хтось акуратно бере мене за зап’ястя.

Я повертаю голову і бачу Руслана. Він теж серйозно налаштований... І теж не підійшов за типажем...

Стоячи поряд з ним, я відчуваю себе трохи краще. Так, не всі ролі будуть нашими, не всі сцени дадуть саме нам... Це нормально. Ми знайдемо свою нішу. Все буде добре...

***

—...Ти ж розумієш, що справа була в типажах? — перепитує мене Руслан вже вдома, коли ми сидимо на гойдалці на задньому дворику.

— Розумію... — я зітхаю. — Але все одно... Чому нам не дали зіграти? Я могла зіграти ці ролі, я хотіла їх зіграти...

— Можливо, за сюжетом, батьки хворої дівчинки — низенькі блондини. Крім того, Діна дійсно виглядає настільки тендітно, що це інколи прямо на межі хворобливості.  А для більшого контрасту її хворобливості і здоров’я взяли всіх високих — Андрія, Стаса і Альону. Стас і Альона гармонійно виглядають разом, а Андрій... Андрій взагалі універсальний актор. Підходить для усього, особливо після того, як схуд.

— Ти так все розбираєш, — я зітхаю. — Я взагалі все це теж розумію, однак... Навіть коли справа в типажах, хороший актор може затьмарити всіх своєю грою. І типажі його ніколи не переможуть.

— Ну, тут маленькі ролі, тож важливіша саме зовнішня картинка... В будь-якому випадку, не можуть же прямо всі ролі бути нашими?...

— Знаю, — я киваю. — Але ми обов’язково знайдемо свою нішу. В нас все вийде, правда?

— Так, — він усміхається.

— Та й взагалі... Я все одно мала отримати непогані бали за каскадерство! Тож навряд вийду з четвірки лідерів! І ти теж!

— Ну щодо цього я трохи сумніваюся... — він зітхає. — На каскадерстві і Діна, і Стас, і Альона показали себе не гірше за нас.

— Хіба найкрутішим був не Андрій? — перепитую я. — Саме він врятував мене і, думаю, привернув цим увагу суддів.

Руслан раптом насупився.

— Не нагадуй... Я теж хотів піти до тебе, але боявся, що ти мені так не зможеш довіритись, бо я малий... І напевно я правильно зробив, бо ти так легко розслабилася, коли позаду тебе був він.

— Ну Андрій, він... Не знаю, я йому дійсно довіряю, — погоджуюсь я. — Але тобі я теж довіряю...

Руслан мені на це нічого не відповідає...