Розділ 48. Тиждень 9, частина 1. Початок кастингу в серіал.

1. Руслан Ткаченко 38/40
2. Аліса Холод 38/40
3. Андрій Волошин 38/40
4. Діна Войченко 37/40
5. Стас Руденко 37/40
6. Альона Денисенко 37/40
7. Віктор Михайленко 36/40
8. Анастасія Забродська 35/40
9. Олександр Дем’яненко 35/40

Знов піднялася до другого. А Руслан — на першому... Чи значить це, що саме наші самопроби були найкращими?

Я усміхаюсь.

— Сьогодні нами було прийнято дуже важливе рішення. Цього тижня нас покинуть одразу двоє учасників — Анастасія та Олександр. В кінці наступного тижня також відбудеться останній вигон, де ми приберемо ще одну людину. А на десятому тижні всі ви будете продовжувати активно зніматися в серіалі в вже від вашої реальної роботи на зйомках буде залежати, яке місце ви отримаєте — перше, друге або третє в своїй категорії «Актор» або «Актриса».

— Як ви зрозуміли, тепер нам треба два переможці. Два перших місця в двох категоріях — «Актор» та «Актриса». Саме ці переможці знімуться в моєму новому фільмі, який я вирішив зняти не в Голівуді, а на своїй Батьківщині — в Україні, — усміхається наш режисер. — Цей фільм має здивувати захід своєю якістю, тож я сподіваюся на те, що на головні ролі до нього пройдуть найдостойніші з вас!

— Але все одно, не зважаючи на те, що нам потрібні і актор і актриса, в кінці ми підрахуємо всі ваші досягнення і той з двох переможців, хто в сумі мав більшу кількість балів, отримає статуетку BLOCK-BU-STAR! Це щось на кшталт оскару нашого шоу. Окрім цього ми підготували ще декілька особливих призів, але про них ви дізнаєтеся в самому кінці, на церемонії...

Озираюсь навколо. Бачу, що Настя плаче.

Я б напевно теж плакала, якби пішов Руслан?

Дивлюсь на Руслана.

Але тепер, коли кажуть, що місця все одно буде два... Я реально щаслива.

— А тепер давайте поговоримо про результати ваших проб... Хоча, думаю з балів й так більш-менш зрозумілі ваші позиції...

***

Дев’ятий тиждень вирішують присвятити підготовці до початку останньої грандіозної фінальної частини шоу.

Нам дають усі необхідні матеріали — сценарій та референси на те, якими режисер бачить героїв. Тут нема прив’язки за зовнішністю. В цих референсах він описував характер і навіть думки персонажів, їх особливості міміки та рухів тощо. Не просто репліки... Було одразу видно, що цей твір — його власний OPUS MAGNUM, робота, на яку він ставить буквально все.

І він хоче, щоб актори, які зіграють головні ролі, так само поставили все на цей проект.

Перше, на що я звертаю увагу, це те, що головна героїня ніколи не здається. Вона живе в небагатій родині, спочатку боялась йти за мрією, але після зустрічі з одним дуже талановитим студентом-музикантом перетворює мрію бути музиканткою на справжню мету. Її батьки кажуть, що музиканти нічого не заробляють і живуть в бідності, вони проти... Але вона не здається.

Головний герой навпаки з дитинства вирощується як музикант... В нього з самого початку нема нічого, окрім музики, і він завжди ставився і ставиться до неї серйозно.  Стабільний і надійний, він спочатку він не розуміє героїню з її нестабільною грою. А ще, він вважає, що дружба чи тим паче кохання не підуть на користь

В чомусь протилежні, з різними шляхами до цього, вони зустрічаються.

Коли я читала цей сценарій, я раптом зрозуміла, що все шоу — це була просто велика і довга реклама для цього кіно. Але прочитавши, чим все закінчується, я не могла стримати сльози...

***

— Дивлюся, ти його читала... — Руслан сідає на гойдалку і тепер прямо біля мене.

— Не розумію... Навіщо він в кінці зробив це... — я все ще під враженням від сценарію. — Хіба не краще було просто забрати її? Вони кохали один одного...

— А я його добре розумію, — Руслан дивиться кудись в небо. — Інколи здійснення мрії дорогої тобі людини вартує дорожче, ніж щасливе, але просте життя з нею. Це як можливість подарувати крила. Даруючи їх, ти розумієш, що людина нарешті зможе злетіти, навіть коли думала що це неможливо... Але водночас ти розумієш, що крила є тільки одні і коли вона їх вдягне, ви більше не зможете бути разом...

— Але вона взяла і полетіла... Вона не мала так робити...

— Чому? — він зазирає мені в очі. — Коли для тебе зробили щось таке важливе, зробили це від всього серця, бо кохають тебе, хіба не правильним буде прийняти цей дар, а не витирати об нього ноги?... Якби вона не полетіла, вони тим паче не змогли би бути разом, Алісо....

Я просто не знаю, що йому сказати. Він розуміє цю роль, так добре її розуміє... Я ж все одно не можу змиритися з вчинком дівчини в кінці.

Я встаю і йду геть. Відчуваю, що злюся... На нього, на себе, на ці кляті ролі...

***

Цього тижня ми зосереджуємось на речах, зовсім не властивих для акторів. У нас купа різних майстеркласів з музики та мистецтва.

Так нас готують до можливої перемоги в шоу? Вирівнюють технічні навички? Щоб все вирішила тільки наша гра?

В п’ятницю нас нарешті відвозять на майданчик зйомок серіалу.

Нам роздають по два аркуши кожному. В обох — невеличкі діалоги головних героїв.

ДІМА

Я нікого не захищаю, а просто констатую факт...

(кидає погляд на дівчину і трохи хитро посміхається)

Якщо це була її звичайна гра — вона дійсно дуже і дуже талановита. Якщо ж це лише плід двотижневого вивчення мене і копіювання мого стилю і манери гри — їй ніколи не стати справжньою скрипалькою.

КСЮ

(обличчя червоніє від гніву, стискає руку в кулак і дивиться прямо на Діму)

Я стану скрипалькою (тихо, але твердо)

І одного разу, я обов'язково обійду тебе. Для профілактики — щоб не зазнавався. (усміхається) Тобі явно таке не зашкодить.