Глава 13

  Лежачи в ванні дівчина питалася згадати про своє минуле,що могло статися що Нора  втратила пам‘ять. Помившись дівчина пішла в гардеробну вона вибрала чорно білу сукню трішки вище коліна, а волосся зібрала в пучок. Нора  спустилась по сходинам вниз і опинилась в залі де на дивані сидів Артур і розмовляв по телефону. Побачивши доньку батько завершив розмову і відставив мобільний.

— Як самопочуття сонце?-спитав батько піднімаючись з дивана

— Все добре тільки я нічого не пам’ятаю. 

— Лікар сказав,що є шанс на відновлення твоїх спогадів,але цей шанс маленький. 
— Я хочу піти на свіже повітря,трішки прогулятись.-сказала Нора  

— Добре,можемо піти в сад прогулятись.- підійшовши до дівчини сказав батько. 

Артур підтримуючи доньку за талію попрямував до виходу з будинку. Вийшовши на свіже повітря в дівчинки закрутилось в голові від чого в неї підкосилися ноги і вона могла впасти,але Артур встиг утримати дівчинку, піднявши дівчину на руки батько розвернувся щоб занести доньку в будинок

— Будь-ласка я не хочу в будинок, я хочу побути на свіжому повітрі,на сонці.-тихо промовила Елеонора  

— Тобі погано, давай ти трішечки наберешся сил і ми в інший раз підем погуляти. Добре? 
— Ні,я хочу тепер. Будь-ласка зі мною все добре. 

— Добре ми побудем на дворі,але я буду нести тебе на руках. Согласна?

— Так.- умостившись удобніше сказала донька. 

— Що ти пам‘ятаєш?- спитав Артур підходячи до куща троянд 

— Я взагалі нічого не пам’ятаю. Які гарні троянди можна зірвати одну квіточку? 
— Звісно.- сказав Артур зриваючи одну червону троянду. - Ось тримай. 
— Дякую, вона така гарна. 
— Ти любила троянди особливо червоні і чорні.

— А що ще я любила? 
— Ти ще любила чай, червоний колір, вишні, кислі фрукти, ходити босою, спорити.- з усмішкою відповів батько,посадивши дівчину на гойдалку. 

— Як було звати мою маму? Якою вона була?- спитала Нора 

— Твою маму було звати Емілія, вона була гарною,веселою, завжди на її обличчі була усмішка, ти дуже на неї схожа, вона так зраділа коли дізналась,що вагітна вона вибрала дизайн твоєї спальні, робила ескізи одягу, вона підготувала абсолютно все для того, щоб тобі було комфортно.

Вона так мило розмовляла з тобою, гладила животик, казала що ти її маленька Елечка, принцеса, вона навіть зробила ескіз і дала наказ побудувати для тебе будинок, який  буде твоїм, вона повністю сама його оздобила,вибирала кожен елемент самостійно. Але під час родів вона померла, останнє, що вона бачила це твоє обличчя. 
 — Вона встигла це все зробити за 9 місяців? 
— Так, вона була неймовірно активна вагітна матуся. Вона завжди казала що саме ти її наштовхуєш на такі повдихи. 

— Мама вибирала мені ім‘я? 

— Ім‘я ми вибирали разом.— промовив батько дивлячись в очі голубі очі дівчини.