Глава 19

    Новий день, прекрасний весняний  понеділок і Елеонора з радістю прокидається збиратись в школу. Цей день дівчина так довго чекала і нарешті він настав. Батько домовився з директором коледжу і тепер вона може прийти сьогодні по серед навчального року учитись. 
 

   Елеонора швидко одягнулась і сівши на крісло біля великого зеркала прислуги почали кружляти біля неї роблячи макіяж та зачіску. До цього дня дівчина була повністю підготовлена, Елеонора самостійно намалювала ескізи одягу, які вона хотіла одягнути, дівчина також купила багато речей в дорогих американських бутиках, підготувала також і канцелярію. 

     Елеонора з нетерпінням чекала момент коли зайде в коридор коледжу. Дівчина хотіла знайти друзів, почати веселитись та гуляти в цьому загадковому замку їй було цікаво, затишно, але їі деколи прислідувало почуття самотності, яке бралось нізвідки. 

  — Добрий ранок сонце. Як ти себе почуваєш?-почувся за спиною голос батька. 
— Добрий ранок. Все прекрасно, я з нетерпінням чекаю того моменту коли зайду в коледж. Мені так хочеться подружитись з кимось тут добре і ті дівчата з якими я познайомилась на вечірці вони занадто лицемірні, а я хочу справжніх друзів.- промовила дівчина повертаючись до батька.

— Сонце все буде добре ти у мене найгарніша і всі захочуть з тобою подружитись. Не переймайся.-сказав батько після чого поцілував доньку в лоб. 
— Все буде добре, я знаю.

— Якщо ти не хочеш туди іти то можеш залишитися вдома до тебе знову можуть ходити репетитори, якщо забажаєш.

— Ні, зі мною все добре. Я хочу піти учитись. І потім я стану хорошим, ні прекрасним архітектором.-сказала з усмішкою на обличчі дівчина пісочного міцно обійняла батька. 
 

— Ось це мені подобається. Так сонце, ось тобі кредитка, тебе повезе в коледж водій зважаючи на те,що ти не їж зранку кухар підготував тобі сендвіч та вишневий сік, потім підеш в їдальню і поїш. А мені потрібно піти по справам. Я прийду ввечері.-сказав батько після чого поцілував доньку в ніс і направився до виходу з кімнати, а невдовзі і із дому.