Глава 20

— Привіт. Мене звуть Ліля.-прозвучав із-за спини голос дівчини. 
 Повернувшись Нора побачила перед собою дівчину з довгим золотистим волоссям та привабливими голубими очима. 
— Привіт я Елеонора можна просто Нора. Проведеш мені екскурсію по школі. Мені потрібно забрати у комісії свій розклад занять.-усміхнувшись сказала Нора.
— Звісно. Це тобі потрібно підійти до приймальної комісія. Ходімо. 
— Добре. 
— У мене є запитання до тебе.-тихо сказала Ліля нібито боячись реакції Нори.

— Яке запитання? 
— Я тебе ніколи не бачила тут до того ж ти перевелась сюди по серед навчального року. Чому так? Де ти жила раніше і чому переїхала сюди? 
— Ти мене не бачила в місті тому, що я лише декілька місяців тому сюди завітала, живу я за містом. А переїхала сюди тому, що обожнюю природу, а тут великі, привабливі ліси. Впринципі я і живу посеред лісу.А що ж до коледжу то просто не хотіла сидіти вдома ще пів року, а так довчусь за цей час.-з усмішкою на обличчі проговорила Нора. 

— Зрозуміло. А в якому саме лісі ти живеш,якщо не секрет?

— В лісі Хайдонг. 
    Після почутого обличчя милої, доброї Лілі змінилось в одну секунду на страх в очах. 

— Що таке? Щось не так?-спитала Нора побачивши реакцію дівчини.

— В цьому лісі стаються страшні речі. А ти там ще й живеш, якось моторошно.-дрожашим голосом сказала Ліля.

— Заспокойся я там живу уже четвертий місяць і за цей час нічого не сталося. Я жива, здорова нічого страшного немає в цьому лісі. Там неймовірно гарні краєвиди особливо нічний вигляд лісу приваблює найбільше. 
 

— Тільки ще там було багато убивст, там проводили відьми ритуали і приносили в жертву не лише тварин, але й людей. А в озері потонули більше двадцяти людей. 
 

— Відьми? Серйозно? Ти віриш в таку чуш?-з насмішкою спитала Нора.

— Так вірю. Бо це правда цей ліс це пекло. 
— Це означає,що я демониця. Правильно?-спитала Нора у Лілі.

— Що? 
— Ну так у пеклі добре себе почувають лише демони правильно? Правильно. Це означає,що я демониця, якщо ж мені подобається ліс і я задоволенням в ньому живу.

— Можеш не вірити, але це поганий ліс тобі краще переїхати звідти. До того ж в якому будинку ти живеш?-спитала Ліля страючись не дивитись в очі Нори.

— Я живу в помісті Марчуків.-з гордістю в голосі відповіла Елеонора. 
 Очі дівчини округлились ще більше від почутого. 
— Що? Ти та сама Елеонора Марченко, яку викрали? 

— Власною персоною.