8

У неділю вранці Ральф поїхав у справах. Я вдома залишилася одна. Спочатку думала весь день провести в ліжку, але сон не брав. Тому довелося підіймати своє тіло, але з того, що воно знаходилося у вертикальному положенні толку більше не стало.

Я сиділа на кухні та дивилася в одну точку. У голову ліз Євгеній. Мені хотілося викинути його звідти, але то було діло дурне. Він там пустив коріння.
Від цього ледь не заплакала. Все було так чудово, але ні! Клаусу захотілося відкрити цю чортову фірму! І лише в Україні!

Але дивно було, що Маланюк удав, що не знає мене. Мабуть, йому також важлива ця співпраця, тому він не став лити у полум'я бензин. Хоча це в його стилі. Заради грошей він буде спати з ким завгодно та робити будь-які речі. Бо це Євгеній...

Я встала та витягнула з холодильника пляшку вина. На щастя, вона була відкритою. Зі шафи моя рука взяла чашку, яку я наповнила алкоголем.

Тепер було простіше. Я сиділа та тягнула вино, яке трішки розслабило моє тіло. Взяла телефон до рук та вперше за два роки зайшла на його сторінку в соціальних мережах. У нього навіть фото не змінилося. Стояло те саме, що колись, і не було жодного допису.

Мій мозок задумався. А якщо він дійсно весь цей час страждав за мною та щиро мене кохає? Ні! Я говорю дурню. Такі думки шепоче в мені вино, яке я вже випила...

- Я вдома, - зненацька почула голос Ральфа. Я злякалася та здивувалася. Він мав прийти після обіду, а не через дві години.

- Ліно, ти вдома? - знову говорив він.

- Так, - нарешті обізвалася я.

Коли він побачив мене на кухні п'яною, то мене охопив сором. Він ніколи не бачив мене у такому стані, тому здивування зараз керувало його м'язами обличчя.

- Щось сталося? - підійшов він до мене.

- Все добре, - ледве промовила я, адже алкоголь почав блокувати мій язик.

- То чому ти пила? - дивився він на мене.

У цей момент я сильно розгубилася та сказала нісенітницю, в яку він повірив:

- У мене затримка. Я боюся, щоб не було вагітності.

Лауда моментально насупився. Така новина його засмутила, бо цього він боявся найбільше у своєму житті.

- І довго вона? - запитав мій чоловік.

- Два дні...

- Надіюся, що в тебе просто збився цикл. Раніше у тебе також таке саме було.

- Так, - ледве вичавила зі себе усмішку.

- Не переживай, - обійняв він мене. - У будь-якому випадку зробимо аборт, адже нема таких проблем, які б не вирішувалися.

- Так, - погодилася я.

Але від його слів мені краще не стало. Маланюк сидів у голові, і я почала брехати своєму чоловіку. Мені зараз так було погано, що не передати...