Брехня з присмаком правди. Книга друга

17

 Ліно, що таке? - задав мені Лауда дуже дурне запитання. Невже він не розуміє?

- Як ти після того, що було вчора можеш так просто зараз мене обіймати? - дивилася я на нього.

- Я всю ніч не спав та переживав, де ти знаходишся. Вже навіть думав дзвонити у поліцію... Що в тебе з рукою та взагалі, де ти була?

Було важко контролювати емоції. Моє обличчя кривилося, а на очі навалювалися солоні сльози. Ральф наче став чужим.

- Яка різниця, де я просиділа цю ніч, - стали говорити мої вуста. - Тебе має зараз цікавити інше

- Що? - кліпав він блакитними очима.

- Твоя вчорашня поведінка, - сказала я.

- Я думав, що тобі сподобається, бо...

- Бо я колись сказала, що ніби не проти. Але у той момент, просто гадала, що це простий жарт і такого ніколи не буде, а тут...

- Ліно, ти знаєш, що я ніколи не жартую, - підійшов він до мене та знову хотів мене обійняти, але я відступила, впершись у стіну. Якщо він почне далі атакувати, то мені вже не буде куди діватися.

- А нічого, що твоя пропозиція це зрада?

- У сенсі? - підняв він свої рудуваті брови.

- У прямому! - пирхнула я. - Ти своїми діями фактично кричиш, що ти хочеш в ліжку бачити іншу жінку.

Лауда засміявся. Невже йому від цього смішно? Хіба я сказала такі веселі слова?

- Зараз твоя реакція для мене дика, - лунав мі голос.

- А мені твоя.

- І ти навіть не хочеш вибачитися?

- За що?

- Я шокована, - закотила я очі.

- Чому я маю вибачатися за те, що хотів трішки зробити кращим наше статеве життя?

- Бо для мене це зрада, - стояла на своєму та навіть не хотіла чути його виправдання.

Ральф стиснув губи. Це означало одне - йому не подобається моя позиція. Але це вже його проблеми. Я не відступлюся від свого.

- Гаразд, вибач мені, - сказав мій чоловік.

Я ще більше нахмурилася. Такі вибачення хай тулить до одного місця!

- Йди до чорта! - буркнула я.

- А тепер, що не так?

- Я не буду приймати такі нещирі та саркастичні вибачення! Вони нічого не коштують!

- Ліно! - бажав мене взяти чоловік за руку, але я вирвалася та пішла у сторону ванної кімнати. Я зачинилася у ній та стала набирати воду. Мені хотілося змити зі себе всі події, що сталися цієї ночі та заспокоїтися, адже просто хотілося зараз задушити Лауду.

Він зі свого боку гупав кулаком об двері та говорив начебто щиріші слова, які мене мали розчулити, але я залізла у гарячу воду, заплющила очі та чекала поки мій чоловік перестане лякати сусідів. Ральф вгамувався через хвилин десять, а ще через п'ять сказав, що йде на роботу.

Я пирхнула. Хай валить туди та не чіпає мене сьогодні! Адже зараз мені було над чим подумати, бо багато сталося за ці дванадцять годин. Досі не віриться, що я опинилася вдома у Маланюка про якого зараз постійно думаю. Він був, як параноя у моїй голові, адже ніяк не могла його викинути. Щось це мені абсолютно не подобається...

Аби після цього випадку моє життя не пішло по кривій. Чорт, це значить треба ввечері помиритися з Ральфом та забутися про сварку назавжди, але перед цим варто наголосити, щоб він більше не робив таких сюрпризів...
 




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше