Брехня з присмаком правди. Книга друга

21

Коли я вийшла з будинку Діани, то на дворі не стояла така сильна спека, а навпаки було якось холодно. Така зміна мені подобалася, але не настільки аби насолоджуватися.

У авто було звісно комфортніше. Мої очі прикувалися до руля, а мозок аналізував розмову з подругою.

Зараз я стояла на роздоріжжі, де кожна з путей могла привести до невідомо чого. Але щоб вибрати свій шлях, то мені варто було розібратися у собі та у своїх бажаннях. Однак тут була одна халепа - я не знала чого сама хочу...

Я наче люблю Ральфа та безумовно його дуже сильно ціную, але з однієї сторони стояв Маланюк - колишнє кохання. Звісно Євгеній мене не любить, але чому мене так тягне до нього? У моїй голові зараз літала тисяча думок, але жодна з них не могла мені нічого пояснити.

Від цього на обличчі пробіглася крива посмішка, а очі нарешті піднялися вверх, а потім до неба підскочили брови. За метрів п'ятдесят, біля магазину, стояла знайома особа. Вона палила та мала темне волосся. Це був Толік.

Я не очікувала побачити цю зрадливу тварюку. Думала швидше поїхати з того місця, але ноги понесли мене до нього.

Толік стояв та випускав із легенів дим. Він мав дуже насуплене та заклопотане обличчя. Не можу не відмітити, але час також трішки його потягав. Мій колишній наречений не був такий гарний, як колись. Мабуть, провал у роботі та посада касира у супермаркеті трішки його підкосили.

- Привіт, - сказала я до нього.

Толік підняв свої карі очі. Він мене впізнав, адже дуже дивно усміхнувся та зробив чергову затяжку.

- Не очікував тебе тут зустріти, - нарешті сказав його голос. Він був мені знайомий та одночасно бридкий. Адже Толік також багато приніс страждань у моє життя.

- Я також, - сказала я у відповідь.

- Як поживаєш? - кинув він у мене таке запитання.

- Непогано.

- Твоя тачка? - запитав чоловік, кинувши погляд на моє авто.

- Так, а як ти здогадався?

- Хех, думаєш, я сліпий та не помітив би ефектної брюнетки, яка сідала у такий транспортний засіб?

- Це ти хочеш мені комплімент зробити?

- А  ти прийшла сюди, аби принизити мене? Так, я прокліпав швейну фабрику, а ти  час дарма не витрачала. Вийшла заміж за іноземця...

- Тепер наче ти хочеш мене образити, - сказала я, відчуваючи у його голосі певну зневагу.

- Я йду на самозахист, бо не розумію навіщо ти підійшла до мене? Невже тобі нема чим зайнятися? А що в тебе з рукою?

Я закотила очі, але відповіла одразу:

- Перебрала з алкоголем.

- Бачу твій шлюб не такий щасливий, як здається.

- Чому ти такий злий?

- А навіщо ти потикаєшся до мене? Хочеш зайвий раз наголосити, що я дурень?

- Ні, - насупилася я.

- Тоді навіщо ти тут стоїш?

- Хочу порадитися, - випалила я.

Толік засміявся. Йому було дуже смішно, але попри цю емоцію він далі палив цигарку.

- І на рахунок чого? - запитав він.

- Секс у трьох це зрада?

- А ти мені пропонуєш? - продовжував заливатися сміхом Толік.

- Ні, я питаю, якби твоя дівчина запропонувала тобі таке.

- Я б такого не схвалив, а що?

- А якщо людина після двох років розлуки говорить, що кохає тебе, то ти б повірив?

- Не знаю... Якщо за весь цей час не було іншого партнера, то, мабуть, так.. Ліно, що за дивні запитання? - читалося на його обличчі здивування.

- Та нічого, забий, - сказала я. - Дякую тобі. Прощавай!

Толік дивився на мене, як на божевільну, а потім загасив цигарку. Він нічого не зрозумів, а мені його слова відкрили на деякі речі очі...




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше