60

Вранці Ральф пішов на роботу. У його сторону я не глянула та навіть не сказала жодного слова. Він, на щастя, також не проявляв до мене ніякого інтересу.

Як тільки двері за ним зачинилися, то я одразу кинулася до шафи. З неї дістала синю сукню та швидко її одягла на себе. Цьому сприяла дуже м'яка тканина, яка на дотик була доволі приємна. Після цього мого обличчя торкнулося не багато косметики. Вона придала мені яскравості.

Я знову мала зустріч із Євгенієм. Цього разу ми мали перетнутися за містом у черговому готелі.

За годину Маланюк притискав мене до стіни та пристрасно цілував. Його руки м'яли моє тіло, а губи обпікали шию. Я відчувала велике збудження, що відбирало у мене розум.

- Я тебе люблю, - шепотів він, продовжуючи мене обіймати.

- І я тебе кохаю, - відказала я, скидаючи з нього піджак.

Він також почав мене роздягати, але перед цим різко розвернув. Тепер я знаходилася до нього спиною та чула його важке дихання. Маланюк повільно розстібав блискавку. За мить на мені не було сукні. Тепер Євгеній дивився на мою рожеву білизну. Я хотіла повернутися до нього, але він сильніше приткнув мене до білої стіни.

- Що це за фіглі? - запитала я.

- Гарні, - став цілувати він у шию, а його руки скували мене в обіймах.

Що було далі? Описувати не варто, хоча можна сказати, що ми довго кохалися та дуже пристрасно. Кожний раз для нас був немов першим і цього хотілося все більше та більше. Також кортіло різноманіття, якого вистачало.

Я стояла під душем. Євгеній одягався у кімнаті. Вода текла по тілу та звільняла мозок від думок, які його мучили.

Через п'ять хвилин я вимкнула воду та стала витирати своє тіло від крапель. В очі мені кинувся телефон, де на екрані висіло сповіщення з надписом:

- Сьогодні має бути перший день.

Всередині все схололо. Я зрозуміла, що має на увазі телефон, а скоріше календар, який мені таке написав.

Мої руки взяли смартфон та стали  гортати додаток. Сьогодні має бути перший день менструального циклу, який у мене дуже стабільний.

Спочатку мене охопив страх, адже затримка на пів дня не типова для мого організму. Однак інколи це може бути фальшива тривога. Він має право на декілька днів різнитися, але....

З Ральфом ми завжди використовували контрацепцію, а ось з Євгенієм на рахунок цього не задумувались. Чорт! Ще цього не вистачало на мою голову. Однак два роки назад ми також не застосовували жодних засобів і нічого не сталося. Хоча тоді було страшніше, бо були деякі незручні моменти...

Однак цього разу в нас наче не було такого. Все було вчасно, або мені так здавалося. Я почала себе мучити думками та іншим, що дуже лякало.

- Ліно, - відкрив двері Маланюк. Він вже був одягнений.

Я підняла на нього свої блакитні очі, які були дуже стривожені.

- Що сталося? - кинув він у мене таке запитання.

Я не знала з чого почати та чи взагалі варто говорити. Можливо це просто затримка. І тому нема чого турбуватися

- Та все добре, - усміхнулася я.

- Не обманюєш мене? - запитав він, дивлячись на мене, адже я була абсолютно гола.

- Все добре.

- Коли я бачу тебе без одягу, то одразу забуваю про все, - став він мене цілувати. Його руки знову поповзли по моєму тілу. Попри стрес, який виник у мені, я відчула збудження, що на деякий час заспокоїло.

Ми знову віддалися пристрасті, яка вирувала настільки шалено, що навіть не помічала, як не зручно стою. Мені перехоплювало подих, а мозок відчував щастя, яке я ніколи не учувала в компанії Ральфа.

Наші тіла гралися дуже сильно. Між нами горів вогонь кохання, який ставав вже більшим та більшим. Мені хотілося розчинитися в ньому, але це не дав мені зробити мій телефон, який зненацька став гудіти.

Це була моя мама. Мої думки пересунулися різко на інше.

- Треба відповісти, - сказала я.

- Невже це так важливо? - ледве виговорив Маланюк.

- Так.

Однак, Євгеній не послухав мене. Він жбурнув однією рукою телефон у коридор, де він замовк. Мій колишній шеф продовжував мене кохати, поки не сталося інша халепа.