75 (Євгеній)

Мені хотілося швидше покинути це місце. За мить мій автомобіль летів по дорозі на швидкості понад сто кілометрів за годину. Я їхав майже на осліп, бо перед очима все миготіло та танцювало.

У цей момент було не до безпеки. Я не вірив, що Ліна вагітна від Ральфа та приховувала це від мене. Та взагалі зараз вона думає, що я остання тварина, бо Аліна вбила у її голову неправду. Однак Ліна вагітна...

Ось чому вона так не хотіла швидко покидати Лауду. Але вона казала, що не мала нічого з ним... Мабуть, брехала...

Я різко натиснув на гальма та звернув у сторону узбіччя. Авто різко зупинилося, а мені стало ще гірше...

Я прокинувся від того, що хтось стукав у скло. Спочатку моєму мозку було не зрозуміло, що взагалі відбувається. Моя голова піднялася. На дворі стояла ніч, а попереду мене миготіло синіми маячками авто поліцейських, а збоку біля мене стояв сам правоохоронець.

Ліва рука натиснула на кнопку та опустила скло. Одразу до салону увірвалося прохолодне нічне повітря. Воно якось навіть привело мене в себе, проте зараз мене чомусь нудило.

- З вами все добре? - запитав поліцейський, який мав на вигляд років тридцять.

- Так, - проказав я.

- Точно?

- Так.

- Ви щось вживали?

- Навіть не снідав, - проказав я, помічаючи, що правоохоронець пильніше став на мене зиркати.

- Це погано. Ви впевнені, що вам не треба допомоги?

- Так.

- Тоді гарної вам дороги, - проказав він.

- Дякую, вам також, - сказав я.

Поліцейський поїхав, а я продовжував стояти. Вікно було відчинене. У легені надходило свіже повітря. Я хитнув головою. Відчуття, що мене нудить не проходило. Видно Аліна підсунула мені ще ту заразу, що я так не в собі.
Я взяв телефон та набрав ту відьму. Вона взяла трубку одразу.

- І довго це буде? - запитав я.

- Десь тиждень.

- Ти паскудна стерва, - прошипіли мої вуста.

- Але у мене є речовина, яка змінить симптоми.

- Та пішла ти, - кинув я трубку.

Мене охопила злість. Я розумів, що зараз нічого не можу зробити. Знову Євгеній Малан.к опинився біля розбитого корита. Від нервів мої руки охопили голову.

Думки вирували. Я дійсно не вірив, що Ліна вагітна. Її слова стояли в моїй голові, а пустий погляд цієї брюнетки просто убивав...
А якщо вона вагітна, але не від Ральфа. І сказала, що від нього, бо зла на мене?

Однак це просто мої мрії. Варто забути про неї. Я більше не переживу такого.
Мені варто перезавантажити своє життя та забути Ліну. Звісно це буде важко, бо я її кохаю, але на що я взагалі надіявся, коли намагався відбити її у чоловіка. Вона дійсно хоче бути з Ральфом, а мені брехала. Мабуть, вона спеціально грала в закохану в мене жінку, щоб потім так зробити мені боляче. Цікаво, а як їй не було гидко зі мною бути та знаходитися? Мабуть, відповідь на це питання знає лише вона.