Розділ 8

Ерік

- Це незбагненно! – стенала мати, ходячи по малій вітальні від дверей до вікна й назад. – Як ти тільки додумався до такого?! Як в твою голову це прийшло взагалі...

Від її вереску деренчали підвіски на люстрі і келихи на столику з міцними напоями. Мені доводилось ухилятися від зеленуватих магічних розрядів, що витають по кімнаті і збивають все, що нерівно лежало. Мда... леді Рейверс була точно не в собі, якщо навіть не могла контролювати свою магію.

Втім, я чогось такого і очікував. Мати ненавиділа сюрпризи. А тут відразу два, та ще й які.

Благо, у моєї псевдо дружини зілля в сумочці. До речі, дуже цікавий момент. Навіщо молода дівчина тягає за собою зілля на всі випадки життя? І які ще секрети зберігаються в її сумочці?

Треба було все ж не хапатися на радощах за перший же подарунок долі, а хоч розпитати її толком про її минуле. З'ясувати, хто батько дитини, чому розлучилася і виїхала зі столиці. Може, вона згрішила з якимось красунчиком і чоловік виставив її за двері? Дуже на те схоже, але це мене хвилювало мало. Мені з нею до кінця життя в шлюбі не бути.

Втім, на з'ясування подробиць у мене ще буде час. А іншої підходящої вагітної, такої ж божевільної, як я, у мене на прикметі не було.

- Ти взагалі мене слухаєш? – вискнула мати, і зелений пульсар врізався у вазу з квітами. Я меланхолійно простежив за ролетівшимися осколками, розплесканою водою і квіточками, що похоронним вінком розклалися навколо столика. -

- Припиніть істерику, мама, - скривився я, сподіваючись, що вона мене хоч почує. – Слухаю. І чекаю, коли ви вгамуєтесь і будете здатні не тільки кричати, а ще й слухати.

- Ти... - леді Рейверс виставила тонкий вказівний палець, тицьнувши на мене довгим нігтем пофарбованим у чорний колір. – Я підібрала п'ять кандидатур з благородних заможних сімей, а ти притягнув додому... Хто вона взагалі така?!

Здається, настав самий відповідальний момент:

- Офіціантка з трактиру «Кривий ріг», - відповів я, придушивши бажання заплющити очі.

У мами від обличчя відхлинули всі фарби. Здається, зараз буде чергова втрата свідомості. Але ні, вона повільно втягнула повітря носом і так само повільно видихнула.

- Ну, хоч не поломийка, - процідила леді Рейверс. - Термін? – коротко уточнила вона, знову крокуючи по кімнаті.

- Шість місяців, - занепокоєно відповів я, не дуже вірячи в цей спокій. Але додав твердості в голос і продовжив. - І вам доведеться змиритися. Вона моя дружина і мати моєї ненародженої дитини. Поважайте це, будь ласка!

Леді Рейверс зупинилася, як на стіну налетіла і обернулася до мене обличчям. В її очах палала лють. А мені подумалося, що дим з ніздрів їй був би зараз як ніколи до лиця. Я майже фізично відчував, як її язиці крутиться якесь прокляття. Здається, чоловічою неспроможністю я все ж буду проклятий.

- І тому притяг в дім... - почала мати, але вчасно зупинилася, вирішивши поки не нагороджувати неприємними епітетами незнайомку з її онуком в животі. - незрозуміло кого? Вона аферистка. І їй потрібно тільки спадщину графства Рейверс. – Ось так збіг – мені теж. Правда, сказати вголос я це не зважився. - Ти мене вбиваєш!

- Припиніть цей цирк, - відмахнувся я, втомившись від її півгодинних стогонів. Право слово, непритомною вона мені подобалася більше. – Я доросла людина! І здатен приймати рішення самостійно!

- Що ти можеш?! – вискнула мати. – Як ти збираєшся управлятися зі спадщиною, якщо не зміг впоратися навіть з... - мати вчасно прикусила язика, перевела подих і продовжила. - П'ять років академії, а ти навіть елементарно прочитати заклинання не зміг, щоб уникнути небажаних наслідків.

Ну, це вже перебір.

- Хто вам сказав, що наслідки були небажані? По-перше, я люблю Тамілу і не потерплю поганого до неї звернення, запам'ятайте це, будь ласка, - процідив я крізь зуби так, що майже сам у це повірив. – І радий, що у нас буде дитина. А мовчали тому, що я не хотів, щоб моя вагітна дружина вислуховувала ваші істерики. Їй шкідливо хвилювання, мамо. – мати відкрила рот, щоб вилити черговий потік лайки і стогонів, але я тут же припинив це. – Мовчіть. Я вас слухав мовчки. Тепер, раз вже ви поцікавилися, говорити буду я. Скільки б ви тут не обурювалися, Міла від того менше моєю дружиною не стане. І, відповідно, господинею в цьому будинку. Посвятіть її у всі тонкощі і справи. І передайте ключі від кімнат і комор. – Мати почервоніла, але кивнула. Ще б, якщо Таміла не буде виконувати роль дружини, як годиться, то бабуся точно щось запідозрить. А цього допустити не можна. – І ще, зважаючи на останні події не такі ці наслідки небажані. Якщо ви не помітили, то я виконав умови заповіту.

- Ще не зрозуміло, твоя взагалі ця дитина...

- Акуратніше з такими заявами, - схопившись на ноги, я попередив. Ще не вистачало, щоб вона почала копати і з'ясовувати що і як. - Є речі, які я не спущу навіть вам!

Мати замовкла, піджавши губи. Не на довго.

- Ти проміняв мати на... невідомо кого! – голосом повним страждань видавила останній аргумент Кассандра Рейверс. Мені навіть стало трохи шкода. Але відступатися я не збирався, та й загалом-то нікуди.

- О!  В цьому він повністю в батька.  - Бабуся увійшла до вітальні, спираючись на руку своєї цілительки і човгаючи кімнатними капцями.  - Як тільки привів в будинок незрозуміло кого, перестав мене слухати.