Будь моєю вагітною

Розділ 11

Таміла

Перевіряючий зі столиці? Крейг?! Так він прийшов сюди через фабрику? О боги! Як таке взагалі могло статися? Ось тільки скандалу зараз не вистачало! Тоді ця весілля точно стане подією року! Хоча... Крейг, якого я знала, ніколи не став би на людях влаштовувати скандал, кричачи про свої підозри.

Принаймні я на це сподівалася!

- Доброго вечора, - колишній чоловік тим часом заговорив стримано, трохи зігнувши губи в кривуватою усмішці, а потім перевів погляд на Еріка. – Я не можу пропустити настільки знаменну подія. Прийміть мої вітання...!

Після цих слів дихати стало помітно легше. Він, звичайно, зрозумів, що ніхто не в курсі нашого знайомства. І навіть наречений. Я не стала вказувати ім'я колишнього чоловіка в записах і, схоже, даремно! Але він не буде зараз бурхливо з'ясовувати стосунки, привертаючи до себе увагу. Зрештою, ми в розлученні, я маю повне право виходити заміж за кого хочу і коли хочу. А Крейг не впевнений, що я дійсно вагітна від нього. Але все ж нічого хорошого від цієї зустрічі чекати не доводилося. Шкірою відчувала цю напругу, що зависла в повітрі.

Крейг так просто не відчепиться. Поки дійсно не переконається, що я його не обманюю. Йому навіщо знадобилася ця дитина. От тільки ні за що не повірю, що у нього раптово прокинувся батьківський інстинкт! Такого як він навіть могила, по-моєму, не виправить! І грати закохану жінку нині треба з подвійним запалом! Тільки так я зараз могла врятувати свою свободу і життя своєї дитини.

- Дякую, містере Донеган, - Ерік, звичайно, ні про що не підозрюючи, заговорив напружено посміхаючись. – Не думав, що побачу вас поза фабрикою. По-моєму, моє обличчя вам набридло вже за останні дні!

- Не кажіть дурниць, містер Рейверс! Сама доля привела мене сюди, - Крейг кинув у мій бік ще один колючий погляд, а потім продовжив, вкладаючи в кожне слово стільки ядовитості, що якби словами можна було вбити, то отруїлися б всі в радіусі десяти метрів. – Бо як одна... подія не може чекати навіть завтрашнього ранку. Ви приділите мені пару хвилин свого часу?

Значить, ось як він вирішив? Збирається розповісти про мене правду? Розповість про свої домисли наодинці? Велить розірвати шлюб? Якби весілля було справжнім, то був би привід нервувати. Але Ерік так просто зі мною не розлучиться. Це і не в його інтересах.

Подивимося, хто кого, Крейг!

- Що ж, я так і зрозумів, що ви не просто так з'явилися! І раз справа не терпить зволікань, не можу вам відмовити, - чоловік коротко кивнув, а потім дбайливо провів рукою по моєму животу, а я у відповідь ніжно торкнулася губами його щоки. - Скоро повернуся, дорогі мої. Не сумуйте!

І краєм ока я встигла помітити, як по обличчю колишнього чоловіка ніби пробігла судома, ніздрі роздулися, обличчя розчервонілось, і у мене навіть з'явилося побоювання, що його зараз удар хватить. Ну або він вибухне. Це що, ревнощі?! Та невже?!

Але не вимовивши ні слова Крейг різко розвернувся і попрямував у садок, геть з шатра. Ерік пішов за ним.

І тут же леді Рейверс спрямувала в мій бік немигаючий погляд, але тільки відкрила рот, щоб заговорити, як до нас підскочила якась чергова родичка.

- Кассандро! Дорога! – дамочка в зеленій сукні заговорила і тут же кинулася обіймати мою свекруху, яка явно була не дуже рада бачити цю гостю. - Не бачилися років сто, не менше! Чудово виглядаєш навіть незважаючи на свій вік!

- Я не така стара, Амалія, - невдоволено хмикнув леді Рейверс. – А ти ніби не змінилася! Чула, що їздила до молодильних джерел?

І поки ці двоє обмінювалися отруйними люб'язностями і не звертали на мене уваги, я розвернулася і попрямувала у бік будинку. Потрібно було усамітнитись для того, щоб прийти до тями і заспокоїти дитини, що не в міру розбушувалася. Він витворяв у животі такі кульбіти, що сукня почала танцювати окремо від мене.

Під прицілом не одного десятка поглядів я все-таки добралася до стін маєтку і з полегшенням видихнула. Тут панувала тиша, порушувана лише кроками і тихими розмовами слуг. Загорнула в бік вбиральні і тільки схопилася за ручку дверей, як у холі залунав жіночий смутно знайомий голос. Голос з іншого життя.

- Таміло? Це справді ти?! Я думала, що наплутала щось! – з-за спини виринула... Аманда Гилмур, як завжди виряджена за останнім віянням моди і з зачіскою. - Так ти і є місіс Рейверс?! Та нев-же?!

Ось тільки колишньої виразки однокурсниці не вистачало тут і зараз! І звідки вона тут взялася?!

- Амандо, привіт. Вибач, мені потрібно... - я потягнув на себе двері, не маючи далі продовжувати розмову.

- Вітаю з одруженням! - але вона явно бажала обговорити подробиці мого особистого життя і тут же вп'ялася поглядом в мій живіт. – А взагалі, розумний хід! Лягти в ліжко з багатим аристократом, «випадково» забути про запобіжні заходи і одружити його на собі! Хоча, у тебе не було шансу по-іншому вибитися в люди...

- Видаєш свої бажання за дійсність? – я хмикнула, її уїдливий укол не торкнув мене абсолютно. - Так вперед! Чому б тобі не завагітніти, скажімо, від якогось графа?

- О, мені це ні до чого! Я щаслива заміжня! І хоч я і не Рейверс, але заміж виходила чистою і непорочною, - її губи розпливлися в отруйній посмішці.

- А це, схоже, єдине, чим ти пишаєшся? - я хмикнула .- І прости, але я зовсім не маю часу на розмови!




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше