Розділ 9

        Ранок був просто чудовим. Після вчорашньої грози погода радувала сонечком та теплом. Та не тільки це так сильно ощасливило Соломію. Дівчина цілу ніч крутилась у ліжку, згадуючи солодкий і такий бажаний поцілунок, який відбувся вчора з хлопцем, кого вона любила вже кілька років. На душі було дуже легко, щічки червоніли від згадки і хотілось прокручувати в голові цей момент вічність.

        Після їх поцілунку, вони так і не говорили, просто лежали, спостерігаючи за дощем, легко торкаючись одне одного плечами. І так було, поки не заснули. Першим проснувся Марк, до якого подзвонив телефон. Це були його батьки, які побачили машину біля будинку, але самого Марка вдома не було. Гроза вже давно закінчилась, була майже 12 година ночі. Він одразу не розбудив Соломію, а ще кілька хвилин лежав, дивлячись на неї й розуміючи, що дарма він це зробив. Так як тільки дав їй якусь надію, в той момент, коли сам не міг дати їй нічого взамін. Хлопець не розумів, чому він так поступив. Ніби якась незрозуміла сила потягнула його, не він сам. Або ця атмосфера, яка панувала в цей вечір, або ж він просто стає ненормальним поруч із нею. Вирішивши, що зараз не найкращий час, щоб копатись в собі, розбудив дівчину поштовхом руки.

- Вставай, вже наші батьки прийшли додому, шукали нас.

       Соломія сонно розліпила очі, згадала, що вони робили і дуже щасливо посміхнулась. Хлопець відвернувся від неї і пішов на вихід із будиночка, щоб вона навіть  нічого не встигла сказати.

        Вчорашня подія для Соломії була поштовхом до дій по завоюванню його серця. Якщо він її поцілував, хіба це не означає, що все таки, вона йому подобається. З такими думками дівчина збиралась до університету. Нога ще трішки боліла, але не так сильно, як це було раніше. Та і хіба вона могла думати про якусь там фізичну біль, коли сталась така щаслива подія. Не могла також і дочекатись зустрічі з Марком. Уявляла, як він її обійме і поцілує, так, як вчора. А головне, скаже, що вона йому теж подобається. Просто так ж не цілуються.

       Проте, здається, її чекало розчарування. В університеті вона здалеку помітила Марка в компанії його одногрупників, вони з чогось сміялись. Вона підходила ближче, думала, він її помітить та піде до неї. Марк ж подивився в сторону дівчини, Соломія радісно помахала йому рукою, але у відповідь получила погляд, який він одразу перевів на своїх друзів, ніяк не відреагувавши на її привітання.

       Дівчина від такої його реакції зупинилась, легенько відкривши губи бантиком, піднявши брови. " Він напевне просто мене не помітив" - в думках себе запевняла дівчина. Її очі закрили чиїмись руками.

- Вгадай хто, Рапунцель? - прозвучав приємний чоловічий голос.

- Тільки ти мене так називаєш, то зовсім не складно вгадати. Ти ж Назар, - сказала в жарт Соломія чуже ім'я, щоб подражнити Влада і знявши його руки з очей, повернулась до нього обличчям.

- Ооо, що це за Назар, який вкрав мою ідею тебе так називати? - награно ображено спитався хлопець і прищурив очі.

- А от не скажу, - вона показала йому язик, що виглядало досить мило.

       При тому, в той момент, не помітила, що Марк звернув на неї увагу, не упустивши з уваги, як дівчина по-дитячому спілкується з хлопцем.

" І вона думає, що такою поведінкою хоч комусь сподобається? Хоча, вона багатьом подобається, але ніхто не хоче з нею зв'язуватись" - промайнуло в нього в голові.

- Ауу, Марк, ти з нами? - штовхнули його у плече.

- Що таке? - вийшов з роздумів і перевів погляд на одногрупника, який до нього говорив.

- Кажу, завтра збираємся посидіти на дачі. Ти йдеш?

- А хто буде? - спитав він, хоча насправді його не сильно то цікавило, бо в той момент, він помітив, як Соломія пішла з хлопцем, який закинув їй руку на плече.

- Людей запрошено багато. Має бути весело, - всі, хто стояв поруч почали кивати головою, хтось вже планував, як буде добиратись, що потрібно буде взяти і так далі.

- Буду, - не задумуючись, відповів Марк і пішов від них, щоб побути в тиші.

       Цілий день Соломія намагалась потрапити на очі Марку, але кожного разу, коли його помічала, хлопець то ішов в інший бік, то повертав за кут коридору, то заходив у свою аудиторію, а інколи просто розуміючи, що нема де заховатись від неї, сказав, що спішить і немає часу, щоб з нею поговорити.

       Дівчина була засмучена такою поведінкою. Чого він її уникає тепер? Чи може їй здається і він дійсно зайнятий. Раніше Марк теж не сильно з нею спілкувався в університеті, напевне, незвично йому, тому так і поводиться. Ось так цілий день і виправдовувала його дівчина. Ввечері була репетиція на конкурс, де вона на деякий час забула про все, пробувала танцювати, і стримувалась, щоб не засміятись зі жартів Влада і Данила, який в парі з Дашою виглядала надзвичайно смішно, коли сварились.

Під час танцю, Влад нагнувся ближче до її вуха і спитав:

- Завтра підеш на вечірку на дачі в одного хлопця з університету? Він багатьох запросив.

- Не знаю, майже ніколи не ходжу по таких подіях, - невпевнено відповіла дівчина так, як дійсно не любила таке.

- Ти добре подумай. Я тебе буду там чекати, - підморгнув їй хлопець і вони продовжили танцювати.

Всі наступні три тижні їх чекали постійні репетиції і підготовка до конкурсу. Часу обмаль, а від них очікують дійсно красивого шоу.  Тому потрібно постаратись.

Після репетиції, де неї подзвонила її подруга. Голос в неї був веселим, на задньому фоні було чути  музику.

- Міііііііія, - прозвучав голос Аліни.

- Що?

- Йдемо завтра на вечірку, - вона говорила про ту саму, на яку її запрошував Влад.

- Це без мене, ти ж знаєш, що я таке не дуже люблю, - Соломія дійсно не хотіла іти туди.

- Я не втрачала надії. Але ти все одно подумай над цим. Я буду тебе там чекати, - вже друга людина, яка говорить цю фразу за сьогодні.