Будиночок на дереві

Розділ 12

Мрійник був вбитий своїми ж мріями.

 

 

         До конкурсу залишалось всього два тижні, всі учасники інтенсивно тренувались, вчили хореографію, багато часу проводили разом, майже здружились. В Соломії і Влада гарно виходило танцювати, але були такі рухи, над якими потрібно було більше тренуватись. Кожного заняття дівчина чула про себе якісь приємні слова від хлопця, деколи він занадто близько був до неї, але завжди була відмазка, що цього потребує танець. Невидиму межу дозволеного він не переступав, часто жартував та фліртував, але це було дуже невинно, тому Соломію така увага не насторожувала. Танцюючи з ним, вона відчувала підтримку і легкість, вони багато говорили, розказували одне одному про себе, ділились думками. Одного такого вечора, коли всі вже попрощались одне з одним після тренування, Влад залишився з Соломією, щоб провести її додому.

- Можна я задам тобі питання? – поцікавився Влад, дивлячись на дівчину, яка ішла, розмахуючи волоссям, заплетеним у високий хвіст.

- Якщо я скажу ні, то не будеш питати? – посміхнулась до нього дівчина, маючи чудовий настрій після вдалого тренування.

- Думаю, все одно спитаю, - зняв з її плеча рюкзак, щоб закинути на себе.

- Тоді для чого питати дозволу?

- Так цікавіше, - розсміявся хлопець.

- Питай вже, - не терпілось їй почути його питання.

        Хлопець трішки подумав перед тим, та потім наважився. Здавалось, що він вже давно хотів про це дізнатись. Дівчина ще не бачила, щоб Влад так ламався, щоб просто про щось спитатись.

- Чому тобі подобається Марк? – питання вилетіло швидко.

Дівчина аж зупинилась, дивлячись перед собою та сумно посміхнулась. На таке вона була не готова відповідати, але задумалась.

- Це так помітно?

- Мені здається, про це всі знають. З того часу як з тобою познайомився, то не раз чув про те, що ти за ним бігаєш, - він зрозумів, що трішки неприємно для дівчини сформулював свою думку, - вибач, що так сказав. Я так не думаю. Просто часто замічав твої погляди на нього. А також те, що він не дуже гарно до тебе ставиться, тому я не розумію, чим він може подобатись такій милій і добрій дівчині, як ти.

        Соломії дійсно стало трішки неприємно, хоча вона і так знала, що багато хто обговорює за спиною на рахунок її симпатії до Марка. Хоч вона старалась не звертати уваги, але деколи це дійсно дратувало. Згадавши свого сусіда, вона відповіла:

- Він мені подобається просто, тому що це він. Такий, який він є. Я його знаю ще з дитинства, ми разом росли, бачили одне одного в різному стані. І хоч він завжди був холодним до мене, але в ті моменти, коли він проявляв турботу, або помагав мені, або просто, коли ми проводили разом час, без  сварок, я відчувала величезне щастя. Ніби мені з неба падала солодка вата. Одразу забувалось все погане. Може, я йому і не подобаюсь, але він назавжди в моєму сердечку.

- А ти не думала, що це просто дитяча прив’язаність? – хлопець уважно спостерігав за емоціями на обличчі дівчини. Її так легко було читати, вона була настільки щира сама з собою, з ним. Не дивно, що всі про це знають.

- Ніколи, - вона приклала руку до грудей, - коли він поруч, в мене завжди відчуття, ніби серце от-от вискочить, я перестаю помічати навколишній світ, а бачу лише його. Бажання знати про нього все, завжди бути поряд, особливо, коли в нього поганий настрій. Думаю, я його дійсно лю…- Влад не дав їй можливості договорити.

- Знаєш, нам потрібно потренуватись в танцях, може зустрінемся, щоб додатково позайматись? – Соломія перевела на нього погляд і, ніби повернулась у реальність зі свого уявного світу.

- Мені так соромно, що я розказувала тобі. Для чого тобі знати це, ти ж спитав просто так, а я почала тут, - її щічки трішки почервоніли, вона дійсно почала говорити те, що від неї не хотіли чути.

- Все добре, це я погано зробив, що перебив тебе. Вже пожалів, що спитав. Хотів би я бути на його місці, - вони продовжили йти, кожен зробив вигляд, ніби цієї розмови і не було, тому Влад продовжив, - ну а що на рахунок додаткових тренувань?

- Думаю, це хороша ідея. Може, завтра в мене вдома? – запропонувала Соломія.

- Тоді домовились, - до кінця вони йшли, майже не розмовляючи одне з одним, двоє були у своїх думках. На прощання Влад поцілував дівчину в щічку і пішов в іншу сторону.

        Наступного ранку Соломія вийшла з будинку одночасно із Марком. Вони приблизно 3 секунди подивились одне на одного, після чого відвели погляди. Марк пішов до своєї машини, Соломія ж сіла в таксі, яке якраз під’їхало. Подумала про те, що пора вже нарешті самій починати їздити на машині, яку їй купили, але страшно, коли нікого нема під боком.

        Коли Аліна дізналась про те, що Влад прийде до Соломії додому і вони будуть вчитись танцювати, її мозок запрацював з такою шаленою швидкістю, придумуючи, як би то продовжити їх план по завоюванню Марка. Мія не хотіла зараз це вислуховувати, тому пообіцявши, що потім подзвонить, пішла на свої пари і намагалась зосередитись на навчанні.

         Влад мав прийти десь о 8 годині вечора до Соломії. Дівчина підготовила місце у вітальні, щоб їм зручно було танцювати, зробила закуски, якщо захочеться їсти, а також попередила маму про те, що він прийде. Почула сто питань, чи часом це не її хлопець, ніяк не могла повірити, що він просто партнер по конкурсу. А коли в двері подзвонили, її мама побігла їх відкривати, а за нею поплелась Соломія.

- Добрий вечір, - привітався Влад з мамою Соломії. Дівчина їх познайомила, а коли хлопець пішов за нею у вітальню, Мія обернулась побачила, як мама показує великий палець вверх і підморгує. В той момент подумала, що вона дуже похожа з її подругою. Не дивно, що вони так легко спілкуються між собою, коли приходить Аліна.

- Твоя мама – мила жінка. Я тепер розумію в кого ти така, - прокоментував Влад своє знайомство.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше