Розділ 16

- Мамо, дивись які круті фото виставила Соломія з Німеччини, вона там взагалі так мало часу, а вже скільки друзів завела, - кричала на весь будинок Катя, спускаючись на кухню, де вже снідав Марк.

- Це не дивно, вона така світла людина. Тому до неї й тягнуться, - розглядала їх мама фото, які показувала Катя.

- А ще красотка, - голосно говорила дівчина, зиркаючи на свого брата, - хочеш подивитись? – почала тикати йому телефон в обличчя.

- Не хочу, забери від мене свої руки, - він встав, не доївши.

- Сину, чому не доїв?

- Апетит зник, - хлопець піднявся до себе в кімнату.

       Він вже змучився чути від своєї сестри про нові фотографії чи якісь історії про Соломію. Вже надіявся, що не буде нічого про неї знати. А тут її нема поруч, але відчуття, ніби привидом біля нього літає. Через стільки кілометрів все одно умудряється нервувати. Але фото подивитись, все таки, зайшов. Чисто, через цікавість. Тільки відкрив її сторінку, як у кімнату, без стуку, увірвалась його сестра.

- Марк, уяви, Соломія написала, що вони сьогодні…, - не встигла Катя договорити, як Марк розізлився вже не на жарт.

- Ще хоч раз я почую щось про неї, я не говоритиму з тобою до кінця життя. Коли ти зрозумієш, що мені не цікаво як у неї справи. Вона мені ніхто і я дуже радий, що вона поїхала. Просто надзвичайно. Тому, май, будь ласка, совість. Досить вже мені надоїдати тими тупими історіями. Хай хоч назавжди там залишається. Так навіть краще буде. Дістали. А тепер, вийди з моєї кімнати, - показав на двері Марк.

- Ти жорстокий. Більше нічого і не скажу. Навіть, якщо спитаєш, - злісно сказала Катя.

- Яка жалість, - зі сарказмом у голосі прокоментував цей випад сестри.

       Катя перекривила його і вийшла, голосно хлопнувши дверима. Розізлившись, він так й не подивився ніякої фотографії, а просто виключив телефон.

- Невже сестра дослухається до мене? – не сильно вірив в це Марк.

       Проте, наступні два тижні він дійсно ні слова не чув про Соломію. Деколи, коли він заходив у вітальню, де говорили Катя з мамою, то Катя одразу замовкала, або переводила тему, нервуючи такою поведінкою Марка ще більше. І йому би здихнути з полегшенням, що нарешті спокій, але ця мовчанка з боку сестри тільки напрягала. Він вирішив просто забути і дійсно насолоджуватись, що ніхто тепер його не дістає і не дивиться тими щенячими очима. Згадав її очі, те, як вона на нього дивилась. Такими вірними і наївними очима. Зрозумівши, що про неї думає, змахнув головою і набрав до своєї подруги, Віри. Потрібно погуляти, вже давно він нікуди не виходив. 

        Тим часом Соломія насолоджувалась життям у іншій країні, їй здавалось, ніби вона тут живе не один місяць, а кілька років. На роботу почала ходити вже на третій тиждень перебування у Німеччині. Там вона познайомилась з багатьма цікавими людьми, як її віку, так і старшими. Вона думала, що до неї поставляться з недовірою і насторогою, так як вона племінниця директора. Але все було навпаки, співробітники були дуже милими і щирими. Багато спілкувались з нею, у всьому допомагали, запрошували на спільні обіди, а також прогулятись після роботи містом. Соломія рідко, коли відмовляла. Поруч з людьми вона відчувала себе в безпеці від своїх ж думок. Бо коли лишалась наодинці, вони її з’їдали по кусочках, кожного разу, відгризаючи все більший шматок. Як вона не говорила собі в голові, що варто забути Марка, поки що це ніяк не виходило. Ще дуже відволікала  двоюрідна сестра Марія, яка водила її по всіх тутешніх тусовках та закладах, перезнайомивши майже зі всіма своїми знайомими. З багатьма вона спілкується, деяких бачила лише один раз, в деяких не запам’ятала імена, але майже всі їй сподобались. Бо кожен з них був чимось цікавий, щось нове розказував. Всі навчались або працювали вже у різних галузях. Соломія інколи задумувалась, як настільки різні люди можуть проводити час в одній компанії. Та коли вона була серед них, то починала розуміти. Вони просто всі люблять спілкування, є дуже простими та відкритими. Соціальні мережі з кожним днем наповнювались новими фотографіями, відео та заявками у друзі від її нових знайомих. Аліна на таке, інколи відписувала, жартуючи, що аж ревнує. І мільйон разів казала, що скучає і хоче до неї. А також, вже радила фліртувати з хлопцем, який завжди був в їх компанії та майже появлявся на всіх спільних фотографіях, пишучи в приватні повідомлення, що зацінила його. Соломія на це тільки сміялась і казала, що її ніхто не цікавить. Вони просто хороші знайомі, з якими весело. 

       Одного вечора вертаючись додому з роботи, Соломія забігла у кондитерську, бо захотіла купити торт на десерт. Вона зайшла всередину, насолоджуючись ароматом свіжоспеченої випічки. Перед нею стояли двоє людей, а вона все ніяк не могла вибрати, який ж торт вона хоче купити. Черга вже підійшла до неї, тому вона, забувши, що в іншій країні, сказала до дівчини, яка стояла за нею.

- Ідіть перші, я ще не оприділилась, - потім зрозуміла, що сказала українською, хотіла те саме повторити німецькою, але дівчина з посмішкою відповіла.

- Дякую. Приємно зустрічати земляків, - це була симпатична дівчина, приблизно 20 років, з русявим кучерявим волоссям. Вона встала перед Соломією і одразу замовила торт, оплативши, повернулась до неї, - раджу купити цей карамельний торт, він дуже смачний. Завжди вибираю його.

- Послухаюсь поради, - подякувала Соломія, а дівчина пішла до виходу з кондитерської.

Соломія тільки сказала назву торта, коли помітила гаманець, який забула дівчина, яка щойно вийшла з магазину. Вона побігла на вулицю, побачивши її, закричала:

- Дівчино, ви забули гаманець, - ця кучерява дівчина озирнулась на оклик і все сталось просто за секунди.

       Водій автомобіля, який проїжджав повз, не справився з керуванням і летів просто в сторону кондитерської. Дівчині не хватило просто одного кроку вперед, щоб її не зачепила ця машина. Тільки через те, що Соломія  покликала і вона зупинилась, машина її збила першою. Не зупиняючи руху, продовжувала їхати на Соломію. Та постаралась відскочити, але це було за такі лічені секунди, що її все одно зачепило і відкинуло об скляні вікна кондитерської. Скло розлетілось на дрібні кусочки, все навколо було у крові. Машина врізалась об стіну й почала димітись. Звуки і голоси людей були, ніби з іншого виміру, неприємний шум, а потім одразу тишина. Останнє, що побачила Соломія – це була непорушна рука дівчини, яку вона покликала, під якою появлялась велика калюжа крові. Після цього наступила темнота. На цю ситуацію збіглося багато людей, викликали швидку, яка приїхала вже за кілька хвилин.