Глава 6 Лист та бажання

В мене з’явилася ідея, як допомогти дракону й при цьому задовольнити свої бажання. Виповнити мрію.

Але дракон кудись зник. Два дні я шукала та чекала його, ходила по всьому замку. Навіть виявила одну повністю зачинену від мене вежу. Напевно, саме там живе дракон. Та він кудись щез і це змушувало мене дратуватися.

З’явився він на третій день. І зустрілися ми знову на кухні. Коли я вже приготувала собі вечерю. Він знову прийшов поїсти?

Мовчки я насипала йому супу, й сіла за стіл вечеряти. Вечеря проходила в тиші. Я дракона вже не боялася анітрохи, та сам дракон був поглинутий темними думками. Брови його хмурилися, а кінчики губ дивилися донизу. Він іноді завмирав на декілька секунд, занурюючись у свої думки, а потім продовжував їсти.

Я почекала доки він доїсть, а потім запитала, продовжуючи минулу розмову:

- Не вийшло? - зі співчуттям в голосі.

- Не вийшло, - відповів він відразу зрозумівши про що я говорю, а потім підняв очі від тарілки й спитав у мене. - Що ж з тобою не так?! Дуглас Другий відомий як люблячий батько, який цінить всіх своїх дітей, але на тебе йому чхати. Ти тут вже тиждень, а він удає, що все в порядку. Ніби нічого не змінилось. І інформації я про тебе майже не знайшов. Ніби тебе зовсім не існує.

- Це майже правда. За останні п’ять років мене бачило від сили десять людей. Якщо враховувати садівників. Але це зовсім не важливо! - продовжила я. - Я придумала як тобі допомогти. Тільки для цього потрібна твоя допомога.

- І що ти там придумала? - зітхнув він і почухав кінчик носа.

Це виглядає доволі таки мило. І робить він так не вперше за час нашого знайомства. Це звичка така?

- Я знаю як запевнити короля в тому, що допомагати Вам буде вигідніше, тільки для цього мені потрібно відправити листа, - попередила я. - І якщо у мене все вийде, ви повинні мені бажання, - посміхнулася дракону я.

- А чи не занадто багато ти хочеш?

- Я допомагаю вам на добровільних засадах, - нагадала я, - і хочу отримати за це нагороду.

- Але нічого виходячого за рамки, - зітхнувши погодився з моїми умовами дракон. Йому що зовсім ні на що сподіватися, що він чіпляється навіть за цей шанс? - Лист можеш написати в своїй кімнаті. Там вже все для цього є. Для того, щоб відправити його, поклади в конверт, закрий його і уяви людину якій хочеш його відправити. І пам’ятай, в тебе лише одна спроба. Якщо у нас нічого не вийде - будеш вічно тут жити, - закінчив погрозою дракон.

- Добре, - погодилася я ховаючи усмішку на губах.

Він же не знає що його погроза - це майже виповнення мого бажання.

І я пішла до своєї кімнати. Лист хотілося відправити як можна швидше. І встигнути до того, як мама вкладеться спати. Бо лист я буду відправляти саме матері. Ніхто не справиться з завданням краще ніж вона.

В кімнаті на столі вже дійсно лежало все що потрібно. Папір був жовтуватий, товстий. Конверт був весь у тонких червоних лініях і я відчувала в цих лініях магію. На папері ці лінії також біли присутні, але їх було набагато менше і магії в них не було.

Роздивившись папір я сіла писати листа.

“Дорога королева Анна,

Тобто мама. Зі мною все в порядку. Якщо ти не знаєш - мене викрав дракон. Та він зовсім не поганий. Вибач, що змогла відправити листа лише зараз. В майбутньому буду намагатися відправляти їх частіше.

Як в тебе справи? Сподіваюся, що все добре.

Пишу тобі, не тільки для того, щоб повідомити про свій стан. В мене є для тебе завдання від виконання якого залежить моя доля.

Мамо, тобі треба запевнити короля піти на зустріч дракону. Тобто надати офіційний статус Магічній Вежі дракона. І запевнити батька в тому, що моє місцеперебування разом з драконом тільки до кращого. Бо я збираюся залишитися тут для навчання магії.

Нагадай батьку про пророцтво і про те, що мене краще тримати на відстані від родини. Я впевнена, перша королева тобі допоможе.

Коли ти отримаєш наступний лист від мене - я не знаю, та вірь, що зі мною все впорядку. Дракон хоч і суворий та добрий.

З любов’ю та надією,

Тринадцята принцеса

Вероніка”

Я поклала лист в конверт і уявила маму. Її довге русе волосся, її теплі карі очі. Вони схожі на шоколад та іноді в них яскравими зірочками сяють янтарні краплі. Її тендітну статуру.

Перед моїми очима з’явився образ того, як мама розчісує своє довге волосся перед тим як лягти в постіль.

Лінії на конверті почали рухатися, складуючись в магічне коло, а потім на ньому сама собою з’явилася печатка й лист зник.

Сподіваюся, що в мене все вийшло й мама прочита мого листа. Я в ній не сумніваюсь. Хай там як - свого вона добиватися вміє. І мене також чудово розуміє. Зробить все без зайвих питаннь та мені може попасти на горіхи за те що вирішую щось таке важливе без її участі.

Через декілька днів я зустрілася з щасливим драконом. Знову на кухні. Це наше постійне місце зустрічі?

- Я не знаю як в тебе це вийшло, але ти впоралася. Король виконав мої умови. Звичайно, мені довелося заплатити йому доволі багато за це, але це не так вже й важливо, - радісно говорив він.

Такого виразу обличчя я у нього ще не бачила. Він дійсно виглядав задоволеним. Його очі вже не вселяли в мене страх. Тепер вони нагадували очі кішки, а не очі змії, як це було раніше.

- Можеш збирати свої речі - завтра я відправлю тебе додому, - поклав він мені руку на плече.

- Не забувайте про моє бажання, - нагадала я.

- Так, точно, бажання. Так чого ти хочеш? Грошей, дорогоцінностей, чи може лусочку з мого хвоста? - перелічив він все, що, за його думкою, я можу побажати з усмішкою назвавши останній варіант.