Невдача

З ранку в машину свою я сідаю, 

І до салону швиденько рушаю. 

Заходжу не наче нічого не знаю. 

Дивлюся на неї. 

У неї питаю:

   - Привіт моя мила,

     Ти що робиш тут? 

Вона здивувалась, 

А я, як бамбук. 

Стою та любуюсь. 

Гарненька вона. 

Струнка гірна річка. 

Як перша струна. 

І знов спалахнуло

У мене в грудях. 

   - Я адміністратор, 

     А ви тут в гостях? 

     Бо послуги наші

     Лише для жінок. 

.    Вам когось покликати? 

Сам гадаю :

    " Оце так пінок". 

Тихенька усмішка, 

Мале чортеня. 

Та я ж Буревій,

Для мене це фігня. 

    - Мала, 

      Трохи ти пригальмуй! 

      Зайшов я у справах, 

      Краще гумку пожуй. 

Протягую їй

Жувальну гумку "Дiрол", 

Нахабно присаджуюсь

Дупой на стол. 

Посунув журнали

Їй тихенько сказав:

   - А де твій начальник? 

     Я його тут шукав! 

Вона знов здивувалася. 

  "Та хто ж ти такий?" 

  - Вам мабуть потрібен 

    Павленко Сергій? 

   - Так, мабуть Серьога

     Потрібен мені!? 

     Де зможу Серьогу

     Я цього знайти? 

   - Та зараз немає, 

     Десь у справах пішов. 

Я за хостел поліз, 

Там візитку знайшов. 

   - Слухай, 

     Ти довго сьогодні працюєш? 

     Може до дому підвезти? 

     Ти чуєш? 

    - Та ні пане, 

      Дякую. 

      Мені чогось зле.. 

    - Чи може твій хлопець 

      Тебе підвезе? 

    - Тролейбуса хлопцем

      Не можу назвать, 

      Сьогодні я хлопця

      Не буду шукать. 

      Та все одно дякую за допомогу.. 

І тут моє серце забило тривогу. 

Вона посміхнулася.

Я зрозумів. 

Що гумору тонкого я не терпів. 

   - Ну все 

     Я не буду наполягать, 

     І тиснуть не буду. 

     Поїду гулять. 

Та я озернувся

Хотів щось сказать.. 

Вона мені каже

    - Сергію Петровичу

      Щось передать? 

    - Та ні 

      Іншим разом, 

      Заїду я сам. 

      А ти не хворій, 

      Випий з перцем сто грамм. 

І знов вона просто мене відштовхнула. 

Та просто якась.. 

Агресивна акула.