Розділ 24. Легко.

Я навіть не помітила, що свічка запалала. Тому що була ніби в трансі, мабуть ритуал таки почав діяти.

За що ж я несу відповідальність? За емоції - це я вже визначила. Це було найлегше, і найважче одночасно.

Я несу відповідальність за:

• Чесність - перед собою насамперед. Чесність в усвідомленні і визнанні своїх намірів, бажань, почуттів. Це дуже не зручно, тому я іноді звинувачую весь оточуючий світ, у тому, що щось не починаю, кудись не йду, щось не знаходжу, а насправді… Якщо чесно? Я не ставлю на це пріоритет, значить це не так для мене на справді важливо. Чесність не в тому, щоб встати і почати робити, а в тому, щоб визнати, навіть коли просто валяюсь з серіалом. Визнати що ні, я не хочу в спортзал, я хочу полежати, і да, я зараз ледар.

Друга свічка загорілась.

• Можливості - мені приходять лише ті можливості, які я готова взяти. Мда, виглядає чуть як відмазка, а які не готова. Прекрасно, можна сказати що будь яка можливість то ілюзія, і навести купу доказів того, що не вигорить. А потім говорити всім, про те, що в когось купа можливостей, а в мене немає. О це моя тактика, саме тому я вчилась у зручному вузі - не було можливості додатково обирати; тому працювала на цій роботі - не було можливості змінити, тому що лише сюди мене брали по спеціальності.  А коли була можливість поїхати по обміну за кордон, то батьки настояли, що можливо на наступний рік. Батьки винні? А чи винні? Це ж моє життя. Відповідальність моя. А не поїхала я тому, що не взяла відповідальність за свою можливість, скинула все на батьків, ну а вони «відповідально» вирішили. Ось така фігня. Якщо я хочу щось змінити, то повинна взяти відповідальність за свої можливості.

Синій вогонь охопив третю свічку

• Помилки - я і тільки я несу відповідальність за помилки. О це теж явно моє. Я прямо отримую задоволення від того, коли визнаю свою помилку, - щось намисто почало стискатись. Видно знову щось не те. Чомусь стало і смішно і сумно від раптового усвідомлення. - Я визнаю лише ті помилки, які зручні.  І потім показую іншим, що я визнала і вирішила, що я зробила висновки і в наступному буде по-іншому. Чудовий театр. А якщо помилки не зручні, а їх більшість, то винні всі навколо, погані умови, вихідні данні, погане оточення, невчасно виконане іншими завдання, навіть погодні умови. А я тут до чого? Це все вони, а я ж молодець. Опа, оце інсайт. Мда, мабуть тепер важко не скотитись в іншу сторону, і не сприймати всі помилки на свій рахунок. Ох, як важко бути адекватним.

Четверта свічка то загоралась, то дещо притухала, мабуть обирала - чи горіти, чи ні.

• Розвиток - лише я відповідальна за свій розвиток, не батьки, не друзі, не вчителі, не книги, не тренінги, я і лише я. Ну тут немає слів, звичайно я дуже часто говорю, що я не розвиваюсь не тому, що не хочу, а тому що… Або часу не вистачає, або ресурсів немає, але це все неправда. Поганий бік в тому, що насправді ми розвиваємось завжди, але іноді вперед, а іноді назад. Так от, якщо не брати на себе відповідальність за це, то поступово ми деградуємо, а далі все вже виглядає ок. І ти думаєш, що ти вже максимально класний. Ну, це і є кінець.

П’ята запалала.

• Середовище та люди, що мене оточують - чому я відповідальна за це? Тому що, це моє життя. Для кого воно найважливіше? Для мене. Тому лише я відповідальна за те, що мене оточує. І якщо я колись скажу, що мені погано, тому що навколо мене люди такі, або я живу в цьому гнилому місці бо інших варіантів немає,  то прибийте мене чимось. Тому що я сама обрала цих людей і свою лінію поведінки.

Шоста загорілась з перших моїх думок.

Добре йде, не змогла стримати посмішку.