IV

Ніна мовчки плакала, гіркими сльозами розпачу. Помалу дівчина почала заспокоюватися. Повністю заспокоїтися їй не дозволило відчуття тривоги, щось приближалося – невидиме і дуже могутнє. Що змусило дівчину відсунути на другий план жалість до себе і переключитися на тривогу. Вона зосередилася на визначенні загрози і звідки її чекати.

         Піднявшись на ноги не думаючи Ніна утворила захисний купол над будинком і приготувалася. Цього разу вона не контролювала купол над будинком, а просто частинка її сили оберігала жителів будинку. Першого разу щит був частинко її самої, а зараз він існував окремо, як живий організм. Якщо з нею станеться непоправиме то жителі все одно будуть в безпеці, під її захистом.

         Сили, що залишилася направила на свій захист, але дівчина прекрасно розуміла довго їй не протриматися. Вона не розрахувала сил і забагато віддала на захист незнайомих їй людей. Це не заважало боротися і надіятися на чудо.

         Ніна зосередилася і стала в стійку і стала чекати на зіткнення. Час ніби зупинився, напруга наростала. Дівчина не створювала купол, а утворила, щось на зразок чохла. Цей чохол займав меншу площу і на нього затрачалося менше сили, але маневрів для захисту майже не було. Вона не збиралася нападати просто захищатися. З того, що дівчина бачила і відчула натиск буде сильним, але коротким.

         Очікування це най не приємніше, що можливе в цьому житті. А чекати коли станеться, щось дуже не приємне розтягує сприйняття часу.