Бути героєм

Глава 4

Решту уроку ми ж лише слухали про те, як треба викликати дар. А от спробувати нам не дозволили. І як тут бути супергероєм, коли навіть не можна ризикувати. А може потім буде такий предмет, Ризик в Супериці? Та я розуміла, що на першому ж уроці це буде дуже не розумно. Тому, уважно все слухала. 

На щастя, тепер я знала імена своїх однокурсників. І найбільше мені хотілось дізнатись про Єву та Артура. Ну, і ще й спитати в Томаса, хто ж його мати. Теж суперзлодійка? Тоді чому він обрав шлях супергероя? Виникало стільки питань, але навчання триватиме три роки. Тому, я ще встигну все дізнатись. 

А поки що, нас чекав новий урок. І він обіцяв бути не менш цікавим, адже ми вивчатимо найвеличніших супергероїв світу. Ми вивчатимо і про мого батька. Можливо, навіть дізнаюсь щось нове. 

***

На цей раз ми були зовсім в іншій аудиторії. Невеличкій, але тут не було ні столів, ні стільців. Лиш крісла-мішки. Я ж обрала собі блакитного кольору та зручно вмостилась. З одного ж боку приземлився Томас, а з іншого Єва. Меган ж обрала собі місце в кінці класа.

- Привіт. - сказала я до Єви. - Я Олівія.

- Я знаю. - посміхнувся дівчина. - Я так бачу, поряд зібралась вся трійця. Ну, я маю на увазі ті, у кого по дві сили. В мене дивне почуття гумору, тому не звертайте уваги.

- А мені подобається. - посміхнувся Томас. 

Ну нічого собі, він вміє бути добрим з іншими. Це так дивно.

- Мене приймете в свою компанію? - поряд підсів Артур. - Тут всі вже якось розбились на якісь групи по кілька людей. А ваша мені подобається найбільше.

- Якщо ти не проти дружити із сином суперзлодія. - почав Томас.

- Ні, зовсім не проти.

От так от неочікувано нас стало четверо. Я ж обернулась, аби подивитись на Меган. Та вона була зайнята, обговорюючи щось з Карлою та Сьеррою. Саймон ж розмовляв з Тобіасом. Що ж, прийшов час кожного обирати собі шлях. 

Та не встигла я нічого сказати, як в клас увійшов чоловік, якого я впізнала. Це був супергерой Немезіс. Раніше він був частим гостем в нашому дому. Коли батько був живий. Картер ж, це його справжнє ім'я, майже не змінився. Таке ж світле волосся, темно-сірі очі та приємна посмішка. От тільки постарішав років на п'ять. А супергерої йдуть на пенсію?

- Доброго дня клас, моє ім'я Картер Роузен. Але можна просто по імені. До того ж, дехто з вас мене вже знає. - чоловік посміхнувся мені. - Я викладатиму вам дуже цікавий предмет - "Величні супергерої". На цих заняттях ми зможемо простежити увесь шлях супергероя, і який вклад він вніс в нашу історію. І почнемо ми одразу з одного із найвеличніших.

Зараз нам і справді розказуватимуть повне життя їх. Адже анонімність існує лише для простих людей. Супергерої можуть розкриватись один одному. До того ж, зараз по-справжньому величних лишилось дуже мало. І як він тут виплутуватиметься?

- Сьогодні ми поговоримо про могутнього Титана. - в мене аж подих перехопило, адже він говорив про мого батька. - Його звали Уільям Тітанос. Він народився в 2103 році в Невер-Йорку. Тітаноси - це дуже відома та могутня родина, і серед них доволі багато супергероїв. До речі, одна з них тут серед вас. Олівія Тітанос.

Одразу ж погляди усієї групи були спрямовані на мене. Ще би, перед ними донька легенди в нашому світі.

- Титан, як і ви, колись навчався у цій Академії. І він був далеко не відмінником. - Картер посміхнувся. - Проте, одним із найхоробріших людей, яких я коли-небудь знав. На його рахунку такі перемоги як: захист Ректорія від Оріона, великий вибух у Нортінгтоні, зупинка хвилі, що насувалась на Невер-Йорк через Лоруса та багато інших. А тепер питання до вас, які суперсили мав Титан?

Я навіть не стала піднімати руку, адже це було би, як мінімум, не чесно. До того ж, стільки бажаючих. Картер вирішив спитати Метта. 

- Він міг керувати землею, мав левітацію, а також звукові хвилі. - відповів хлопець.

- Правильно. А чи користувався він якимись гаджета? - а ось тут в класі повисла тиша. - Олівіє, може ти скажеш?

- Ніколи. - відповіла я. - Техноген не раз пропонував йому свої винаходи, та батько завжди покладався лише на власні сили.

Картер вдоволено посміхнувся. 

- Ну що ж, а тепер поговоримо детальніше про його подвиги.

***

Доволі довго ми говорили про те, яким величним супергероєм був мій батько. Ні, я пишалася ним, проте стало трошки нудно, адже я це все знала. Та я старанно намагалась показати зацікавлення. Але, урок доволі швидко завершився, і на сьогодні це все.

- Ну що, які плани у всіх? - голосно спитав Метт. - Може відсвяткуємо початок навчання? Пропоную всім зібратись в моїй кімнаті. Крім сина суперзлодія. 

Він явно натякнув на Томаса, але той навіть і бровою не повів, а лише уважно дивився на Метта. Та це так несправдливо. Хіба діти мають відповідати за вчинки батьків? 

- А він що, не один з групи? - вирішила заступитись я. 

- На жаль, так. Але тобі я би рекомендував знайти більш гідних друзів для себе. - Метт наблизився до мене. - Донька Титана не має дружити з сином Граса. Тому, йдемо з нами.

- Ні, - сказала я. - Ти правий, я маю обрати для себе гідних друзів. Томас, я запрошую тебе в гості. 

Я подивилась на Меган та Саймона, шукаючи підтримки, але вони старанно відводили погляд. Ніхто не хотів повставати проти більшості. А може, і самі думали так само. 

- Я з вами. - сказав Артур. - Люблю йти проти системи. На мене ж запрошення поширюється?

Я з посмішкою кивнула.

- Ну, і я теж. - відповіла Єва.

От так наша компанія і сформувалася.

***

- А в тебе кімната більша, ніж в мене. - сказала Єва.

Кожен з нас приніс в мою кімнату усі смаколики, які мали. А в Томаса навіть знайшлася пляшка вина. Я ж себе похвалила за те, що додумалась купити щось по дорозі до Ректорію, і тепер зробила свій внесок в святковий стіл. 

- За які заслуги тобі таке? - спитав Артур з посмішкою. - Чи то перевага доньки Титана?



Ана-Марія Еріш

Відредаговано: 26.06.2020

Додати в бібліотеку


Поскаржитись