Бути людьми
Сльози землі
Знов за вікнами повіяло морозом,
І озвалася гітара у руках.
Знову злива, наче неба сльози,
Знову плаче миру птах.
Знов за вікнами з цементом снігопади,
Знову нафта плаває в морях.
Не знайти у нашій праці ладу –
Тонемо ми у її плодах
Листя жовте закрутилось, закружляло,
Вся земля здригнулась у сльозах:
«Люди! Що ж мене вам мало?!
Доля ваша в ваших же руках!»
Закружляла в полі хуртовина,
І із соромом укрила заметіль
Весь «прогрес», що є лише «провина»,
«Гордість» всю, що всім приносить біль.
Листя жовте закрутилось, закружляло,
Вся земля здригнулась у сльозах:
«Люди! Що ж мене вам мало?!
Доля ваша в ваших же руках!»
Скільки ще земля терпіти схоче
Милі вибрики і тисячі велінь?
Може, хоч сховаймо тихо очі
Біля спадку для прийдешніх поколінь.
Відредаговано: 08.02.2021
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
