4

У село де проживали його батьки, Олег в’їхав близько опівночі. Травневі сутінки тільки-но окутали землю своєю темною вуаллю. Вулиці села були практично безлюдними. Натомлені нелегкою денною працею трудолюбиві селяни мирно відпочивали по своїх домівках, щоб на світанку знову взятися поратися по господарству. Тільки пари молодих закоханих вряди-годі попадали в поле зору чоловіка.  

Олег Степанович стишив рух своєї машини. В яскравому світлі автомобільних фар чоловік зацікавлено розглядав тьмяні обриси рідного села. Хоча він і гостював тут лише якихось півроку тому, в сільській архітектурі були помітні певні переміни. Ось дядько Василь, дружина якого не вилазила з чужинських заробітків, поставив собі новий кований пліт. У тітки Єви, яка нещодавно прийняла в дім заможного зятя, на подвір’ї обійстя з’явилася дорога іномарка. А сім’я Ковалів взагалі розпочала якесь грандіозне будівництво. Незважаючи на скрутні часи село якось давало собі раду.

Уважно роздивляючись по сторонам Олег раптом помітив ЇЇ. Жінку, яка стояла під розлогими вітами цвітучого бузку, було ледь видно. Проте по тому як схвильовано стрепенулося його серденько чоловік відразу збагнув, що це Таня. Рвучко зупинивши “Мерседес” він відкрив дверцята машини й затамувавши подих тихо запропонував:

– Таню, привіт! Тебе підвезти?

Жінка вражено зітхнула, мовчки прослизнула в салон автомобіля і тільки коли “Мерседес” зрушив з місця промовила:

– Привіт, Олежику! Якими вітрами тебе занесло в село?

– До батьків приїхав. Татові стало зле, то хочу забрати його до Львова в медінститут на обслідування.

Тут Олег трохи злукавив. Його батько, старий шахтар з багатолітнім силікозом дійсно час від часу хворів, та тепер він почувався доволі непогано. Проте чоловікові треба було знайти якесь виправдання такій несподіваній появі в селі, тож він сказав перше-ліпше, що прийшло йому в голову.

– Не знала, що твій батько прихворів, – мелодійним голосом проказала Таня.

– А він не любить говорити про свої болячки. То мама по телефону повідомила мені, що у нього розпочався черговий приступ. То я закинув всі справи і відразу примчав сюди.

– Ясно, – коротко підсумувала жінка.

Розмова явно “не клеїлася”. Обоє боялися промовити хоч одне зайве слово, щоб ненароком не розбудити демонів пристрасті, що дрімали в їх свідомості. А у те, що тим демонам дуже не терпиться вирватися на волю Олег Степанович не сумнівався ні секунди. Вдихаючи запах бузку, галузку якого Таня тримала в руках, до якого приєднувався ледь відчутний аромат молодого жіночого тіла чоловік відчував як у нього починає паморочитися в голові. Від потайного милування її густим русявим волосся, променисто-всміхненими очей та міцно стиснутих пухких вуст по тілу чоловіка розлився дивовижний гарячий жар. 

І щоб хоч трішки вгамувати буйство почуттів у душі Олег Степанович вирів перервати мовчанку:

– Як поживаєш?

– Аби не гірше, – коротко відповіла жінка.

– Справи в барі йдуть непогано?

– Так, – промовила Таня і по деякій паузі запропонувала. – Як будеш мати час та бажання то можеш завтра заглянути й все побачити на власні очі.

– Неодмінно загляну й подивлюся чи ти там даєш собі раду, – весело сказав чоловік, а оскільки вони зупинилися біля хати жінки і та вже вилазила з машини швидко додав. – На добраніч, Таню.