Розділ ІІ

Остап прокинувся роздратованим. Хата, що повністю була в його розпорядженні дратувала. Та особливо присмак пізньої вчорашньої розмови з сусідкою Параски. Після якої він так і не прішов до дівчини.

Невже він так помилився. Ні! Обмовили.

Поряд з дзеркалом на стільчику стояв глечик з теплою водою і миска.

- З цим потрібно розібратись – сказав Остап сам до себе, дивлячись в дзеркало, на неголену щетину – розібратись і поголитися.

Він дістав з чемодана, що від учора був не розібраним, шматочок мила, помазок і шаветку.

Коли Остап закінчив, то підійшов до столу і підійняв рушник. Багаторічна праця у панів навчила стару господиню бути не помітною. Під рушником духмяна варена гарбузова каша, не багато, мабуть ложки три, чашка з молоком, три скоринки хліба та невеличкий шматочок масла.

Остап їв не кваплячись і розмірковував. Можливо ще раз поговорити з Федором, певне в нього є версія. З Параскою вони не поговорили, то була не розмова - емоції, що лились через край. Він розумів - величним жестом підставив і себе і дівчину, та перш за все СЕБЕ.

Те що він почув від сусідки - дуже серйозне звинувачення.

Певне їх ненавидять в цьому селі, та і за що любити?

Він часто чув, що людей обмовляють, про численні доноси, які пишуть.

ТА ЧИ ПИШУТЬ?

Колись, в нього закралась думка: «А що, як ті доноси пишуть самі правоохоронці?».

Буває ж таке, людину потрібно допитати, а не має за що? Не вчиняє вона ніякого злочину, живе звичайним життям. І тоді так доречно виникає лист.

Він думав про це, та ніколи ніде не говорив.

Обираючи цю роботу, він розумів, що належить до системи, і не хотів опинитись на іншій стороні.

Під час навчання їм давали читати протоколи, він ознайомлювався з документами, і бачив, що багато хто, зізнавався, під тортурами, в такому!!! Чого і уявити було важко.

Пропаганда - кожна відповідь повинна була починатись з цитування робіт Леніна, Маркса, Енгельса. Вони говорили про куркулів, про жадібних, заможних селян, про велич радянської системи та потреби держави в зерні, про велике будівництво.

Та не бачив він тих багатств про які говорили, він бачив працьовитих людей, з натомленими руками і потрісканими п’ятами.

Що як і справді Параску обмовляли? А що він взагалі про неї знає? Він думав всю ніч, він нічого про неї не знає, то чому ж збирався до неї увечорі? Це ж могла бути пастка? Його могли перевіряти, і якщо так, то таку перевірку він не пройшов.

ВСІ ЗА ВСІМА СТЕЖАТЬ.

Потрібно бути обережним.

В двері постукали, Остап поглянув на годинник, 8.00, вчасно. На порозі стояв Федір:

- Проходьте, як раз про вас подумав. Розкажи про дівчину, що її батька вбили, - він навмисне запнувся, і не назвав її ім’я – як би ти охарактеризував їх відносини? Чи були в неї мотиви його вбити? Ви ж тут на селі один одного знаєте краще.

- Параска? Вона звісно дівчина вперта, норовлива, та щоб вбити? – здивувався Федір – чому у вас виникають такі питання?

- Є свідок, - Остап мав сумніви чи говорити, все як є чи сказати напівправду, - Говорить, що бачив, як того вечора, жінка не високої статури йшла повз сарай і в руках вона тримала сокиру, та було темно, тож обличчя не розгледіла.

- Так, слухайте, - почав Федір, жалітись йому було нікому, окрім цього приїжджого товариша, - Ми лягаємо спати і не знаємо чи прокинемось. Коли бунтують куркулі, вони нікому спуску не дають. Їм нічого втрачати. Все що вони могли втратити в них відібрали, ці люди йдуть на смерть. Все чого вони жадають, і що ними керує це - помста. Таких свідків буде нескінченна численність, а анонімних листів ще більше. Параска була і є активісткою, вони з батьком виступали за колективізацію, з 14 років в школі листівки розносила. Батько завжди проводив агітацію на селі. Так вони жили бідно, дуже бідно, мати коли дівчинці виповнилось 10 померла. Не було за що купити ліків, а староста, до якого батько приходив за позикою не допоміг. До речі старосту одним з перших і розкуркулили, все майно спродали і вислали десь у Сибір. Вони в його хаті і живуть, купили на чорному базарі. Наскільки можна вірити тому свідку? В нас багато ворогів, ми сподіваємось, що ви нам допоможете.

Надія знову запалала в очах Остапа, особистий мотив завжди простежувався в усіх вчинках людей. Які б красиві слова не говорили, в щоб вони не вірили: Бога, чорта, партію. В чоловіка померла дружина, і весь його шлях і пропаганда Параски, це вчинки ображених людей. Людей - якім не допомогли, коли потрібна була допомога, ну не вірив він в рівність «від кожного за здібностями, кожному за потребами». Скоріш за все з сусідки зібрали більше, ніж було потрібно, а дівчина не винна.

- Тобто, я так розумію, батько був ображений, що його дружина померла. Саме тому він виступав за колективізацію і розкуркулення?

- Так, а як не ображатись? Гроші кури не клюють, а він не допоміг, то міг би хоч лікаря з сусіднього села привезти, так ні. За ніч і згоріла. Була жінка і мати, а на ранок не має. Це не образа, а ненависть. Батько Параски на похороні божився помститись. Тож, як його обрали головою СОЗа, так першим до того куркуля і прийшли.