Це не любов - це звичка

Глава 20:


Ранок*
Встала я з прекрасним настроєм. Вчора все було неначе в казці, але ми так і не вирішили хто є один для одного. Сьогодні Майкл сказав, що заїде за мною тому я стала раніше. Сьогодні мені хотілося виглядати якось по-особливому, а не як він мене привик бачити в джинсах, тому я одягнула пудрового кольору, тепле трикотажне плаття. Макіяж я зробила повсякденний та зробила легкі локони. Поснідавши з батьками я взула чоботи на підборах та пальто і вийшла з будинку де чекав мене Майкл.

-Привіт- сказала я з щирою усмішкою.
-Привіт- він мене притягнув до себе та солодко поцілував.- А де шапка?
-Ем, ну мені не буде пасувати шапка до плаття.
-Швидко заходи в машину, поки не захворіла.- я його послухала та всіла в машину.

До школи ми приїхали швидко, він взяв мене за руку та завів в середину. Коли ми були біля потрібного класу він нагнувся до мого вуха.
-Сьогодні я тебе відвезу додому, коли закінчиться останній урок я тебе буду чекати під твоїм класом!-він ніжно провів кінчиком язика по мочці вуха від чого я здригнулася і появилися знову ці відчуття внизу живота, він це помітив, я думаю що саме цього він і добивався, але якщо так, то я теж не проти. Як раз продзвенів дзвінок і ми залишилися в коридорі одні. Тоді я поклала руки йому на шию, а одну ногу між його ніг. Тоді встала на пальчики і він притиснув мене ще ближче, язиком я пройшлася по його губах, а тоді поцілувала, його руки ковзали по моїй талії і він хотів поставити їх на стегна я відчувала його збудження, і тому швидко відсторонилася. 
-Ну все, тоді ще зустрінемося!- сказала я з переможною посмішкою.
-Взагалі то, так не чесно! Як мені тепер на уроках сидіти коли ти тут одна в цій сукні короткій- він підійшов та припідняв трішки сукню.
-Все, в мене урок. Нічого не знаю. Бувай- я зайшла в клас та всіла біля Хлої, оскільки вчителя ще не було.

На уроці я трішки остила, хоча перед очима пару разів спливала картинка як Майкл відчинає мені двері без футболки...

Коли продзвенів дзвінок всі почали збиратися, а я не спішила бо зараз всі будуть пхатися, краще останній вийти. Виходячи з класу мене Майкл схопив за руку.

-Куди ми йдемо?
-Злюка моя, ти думала що перед урок пограла, а зараз я маю збуджений сидіти на уроці?
-Взагалі то ти перший почав, мені теж не легко було сидіти...
-Чудово.

Він завів мене в якусь підсобку та закрив її на ключ, а тоді як голодний звір накинувся на мене з поцілунком. Він почав цілувати мою шию, він чого в мене виривалися стони. Ця темрява давала якогось свого шарму.
-Я вам не мішаю?- спитав жіночий голос в темряві, а ми з Майклом зразу відскочила один від одного, але мені стало страшно тому нащупавши його я обійняла його, а він мене.
-Хто тут ?- спитав Майкл.
- Я Белла, дівчина твого колишнього.- я в'ялася своїми пальцями в талію Майкла від злості.
-Що ти тут робиш? Раніше не могла сказати, що тут?- не витримала я.
-Коханого чекаю, просто ми тут любимо відпочивати...-фу, навіть не хочу уявляти чим вони тут займалися.

Майкл взяв мене за руку та вивів з віддтам.
-Звичайно місце ти знайшов ідеальне- я засміялася.
-Ну, я не знав що так вийде, але тобою я так і не наситився- він ще хитріше усміхнувся та потягнув до себе.  Я була в міліметрі від кого вуст.
-Не забувай, що ми друзі- сказала я і усміхнулася, а Майкл навпаки насупився.-Де ти взагалі ключі взяв?
-Може колись і розкажу, але не сьогодні- ми обоє заповнили коридор гучним сміхом, бо саме це я говорила йому, коли не хотіла нічого розповідати. - Давай вечером погуляємо?
-Як друзі?
-Ну... Можливо я тебе пару разів поцілую, потім поведу додому, там роздягну... Суто як подругу.
-Ейййй, ми просто йдемо гуляти, але обходячи твій дім. Окей?
-Ага, значить цілуватися ти не проти. Ну окей.
-Ні, проти.
-Все, ми вже домовилися. - я сором'язливо посміхнулася та залилася рум'янцем.

Далі уроки пройшли скушно і коли останній урок закінчився я одягнула пальто та попрощавшись з Хлоєю і Девідом вийшла з класу, де на мене вже чекав мій "льодовий принц".

Ми всіли в його автомобіль та він мене повіз додому. 
-Ну тоді не буду прощатися, до вечора! - сказала я та вже хотіла виходити.
-Стій! А поцілунок?
-А поцілунок буде тоді коли будеш себе добре поводити, а то після сьогоднішнього ранку...
-Вдінься тепло, і тільки попробуй піти в платті, а то я тебе знаю.
-Значить ти будеш там задивлятися на стрункі ніжки, і тут я як сніговик якийсь? Можливо якийсь хлопець сьогодні клюне на мої ніжки?
-Я тобі зараз дам... Ці ніжки лише мої !-запиречив Майкл.
-Не-а, ці ніжки мого майбутнього нареченого.
-І хто ж цей щасливчик?
- Сама не знаю. Час покаже) - а й справді я навіть не знаю як його звати мого майбутнього "чоловіка".

Я зайшла дуже щасливою додому і пішла на кухню.
-О, привіт доню- сказала мама.
-Привіт, мам а що це за валізи в коридорі?
-Ми їдемо на два тижні до бабусі в село.
-А школа, друзі?
-Ну нічого пропустиш трішки, а друзі нікуди не дінуться.
-Ну я вже і так стільки пропустила.
-По-суті ти пропустила лише 2 тижні бо були зимові канікули. Так що йди збирай валізи і щоб завтра зранку була готова.
-Добре- сказала я і настрій вмить пропав.

Зайшовши в кімнату я взяла телефон в руки та подзвонила Майклу.
-Привіт.
-Оо, злюка моя дзвонить. Що вже заскучилася?
-Не дочекаєшся, я сьогодні не зможу з тобою піти погуляти.
-І чому це?
-Просто знайшла вже того хто клюнув на мої ніжки і йду на побачення- вирішила трішки пожартувати над ним.
-Давай мені його номер, зараз не буде з ким іти.
-Та я жартую, просто їду до баби...
-Ну так давай тобі завтра погуляємо.
-Ти не дослухав. Я їду до баби на два тижні і буду аж весною вдома.
-Ого, і що ж я буду тут сам робити?
-Ну так ти ж не сам, маєш Девіда.
-А він Хлою.
-Ну то піди в клуб і підцепи якусь дівчину- мені так хотілося почути його реакцію.
-А в вашому селі клуб далеко? А то мені вже легше буде тебе привезти з села аніж шукати тебе по сільських клубах.- я розпливлася в задоволеній усмішці.
-Я обіцяю, що ми кожен день будемо говорити по відеозв'язку.
-Ну надіюся.
-В мене є чудова ідея...
-І яка ж?
-Приїзджай до мене і залишайся, я їду з самого ранку, а там тебе незамітно випровадимо з будинку. Єдине, щоб приїхав ти десь годинка 11, щоб батьки спали. Але є одна умова, не приставати!
-Окей, тоді чекай гостей.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше