Це війна!
Генрі
Я вже рахую дні до повернення додому. А лишилося лише п'ятдесят сім. І тоді я знову зможу побачити своїх батьків, свою улюблену сестричку. Я зможу побачити Лілі. Останнім часом я не міг змусити себе думати менше про неї. Спогади про наш перший та останній поцілунок заполонили усю мою голову. А от вона, думаю, про це навіть і не згадує.
Звичайно, я ж розбив їй серце. Яка дівчина захоче хоча б спілкуватися з хлопцем після такого? Але я був змушений зробити це. По-перше, вона ще замала для мене. Хоча, їй вже двадцять один, але це нічого не змінює. По-друге, я не хотів, аби вона чекала на мене, адже просто не знав, коли повернуся додому. А вона дівчина молода, і це могло стати доволі серйозною проблемою.
Та я ніколи не казав, що не кохав її, бо це зовсім не так. Вона потрібна мені. І як я не намагався навчитися жити без неї, та в мене нічого не виходило. Весь час тягнуло повернутися назад. Але я тут заради того, аби заробити грошей мамі на лікування. І зовсім скоро мій контракт закінчиться. Та як мені поводити себе з нею?
Вже в який раз я відкриваю соцмережу, з ціллю написати їй. Та ніяк не наважуся. Можна було б просто спитати як в неї справи, поговорити та залишитися хоча б друзями. Але я занадто слабкий не тільки для того, аби бути з коханою дівчиною. А навіть для того, аби просто спілкуватися.
Тому я не просто слабкий. Я нікчемний...
#2691 в Любовні романи
#580 в Короткий любовний роман
#359 в Молодіжна проза
Відредаговано: 02.09.2021
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
