Епілог

- Випускники, сьогодні ви закінчуєте коледж, і сотні доріг відкриваються перед вами. Ви всі неймовірно талановиті, і я вірю, що ви обов'язково знайдете своє місце. - говорив директор. - І навіть якщо ви не знайдете свого місця, ми завжди чекатимемо на вас тут. Коледжу ж потрібні нові викладачі, які любитимуть свою справу.

Банальні речі, які я стільки разів чула під час випускної церемонії старшокурсників. Однак цього разу вони звучали якось по-особливому, адже зараз я завершую коледж. Ще трохи і я просто тут розплачуся. Але все ж склалося чудово. Факультети нарешті примирилися, і вже немає тієї війни між акторами та музикантами. Фостер тепер став повноцінним спонсором не лише музичного факультету, а й інших. І найголовніше, що тепер онук нарешті примирився зі своїм дідом. В честь цього чоловік подарував Раяну квартиру, аби він більше не жив з батьками. Хлопець довго відмовлявся, проте все ж зробив це. А от з мамою та татом він майже не спілкувалася. Його справжньою родиною став Фостер та мої близькі. Саме вони сьогодні й підтримували нас.

Після вручення дипломів була вечірка, до якої я спеціально перевдягнулася у світло-рожеву сукню. Цього разу не будуть обирати короля та королеву, адже нам не потрібно це. Раян стояв поряд з директором та про щось говорив. А я ж підійшла до нього та обійняла. Хлопець ж мені лише посміхнувся.

- Знаєте, я завжди знав, що ви були б чудовою парою. - посміхнувся директор. - Але ця війна між вашими факультетами все псувала. Та тепер все налагодилося, і це ваш вечір. Веселіться, дітки.

В той же момент зазвучала повільна мелодія, і Раян, взявши мене за руку, провів на середину танцполу та закружляв. В мене були неймовірні відчуття, адже я нарешті відчула себе по-справжньому щасливою. Після стількох проблем нам вдалося зберегти наше почуття, і тепер ми завжди будемо разом. І я, нарешті, наважилася сказати найголовніші слова.

- Я кохаю тебе, Раяне. - прошепотіла я, але він дуже добре почув.

Тому, потягнувшись до мене поцілував. От заразюка така, знає мої слабкості й вміло ними користується. Та я вже й не проти.

- І я тебе кохаю, Тейлор. Сильніше за все на світі. - посміхнувся він.

В той же момент звідкись посипалися конфеті та кульки, і почулися щасливі крики студентів. Ми закінчили коледж, і тепер перед нами відкривається стільки доріг. Однак це не фінал нашої казки, а лише початок...