Це війна!

Раян

Зараз Тейлор була в безпеці, поряд зі мною. Її голова лежала на моїх ногах, і я гладив її по волоссю. Але ці поранення. Хотілося ще раз повернутися до цих двох та просто вбити їх. Якщо вони хотіли зробити мені боляче, то в них це вийшло, адже мені було нестерпно дивитися на те, як Тейлор страждає. І хоч вона старалася цього не показати, та я знаю, що їй боляче. Більше нікому й ніколи не дозволю її образити. Якщо вона дозволить мені бути з нею. 

В цей же час поряд зі мною присів Генрі, що приніс мені лід. Ну, мені теж трохи дісталося, адже цей Джеймс пручався. Та мені байдуже було на все, адже я хотів, що б він заплатив за те, що намагався нашкодити моїй коханій.

- Дякую тобі. - тихо прошепотів Генрі, аби не розбудити сестру. 

- Тут немає за що дякувати. - відповів я. - Ніхто не вправі шкодити їй.

- Ти кохаєш мою сестру, і я бачу це. - він легенько посміхнувся. - І якби ти тоді не опинився поряд, не знаю як би все склалося. Я радий, що в неї є ти. І радий, що маю такого друга як ти. 

І він говорив це абсолютно щиро. Та і я був цьому радий, адже вже просто не уявляв своє життя не тільки без цієї дівчини, а й без її родини...




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше