Глава 1 Чародій

                                                                             Глава 1

                                                                             Чародій

А зовсім в межі краю

Лунає пісня чарівна,

А вітерець волосся підіймая,

Лунає магічна мана

Заграла магічна мелодія і на її звук, збіглися всі лісові створіння, від пташиних до білчиних. Білки пригнули на плече високого парубка.

-Святе, в нас таке сталося!

   Всі тварини говорили кожне про своє і було не зрозуміло хто, що говорить.

-Торі, розповіси

Всі звірі після голосу чародія замовкли й стали чекати, коли скаже білка.

-У деяких з нас зламалися дерева, в інших засипало снігом нори. Ми не знаємо, що робити, зима, а нам ніде ночувати

     Святополк змахнув рукою і закляттям зробив істоту зі снігу.

-Розкопай нори й знайди нові дерева для моїх друзів.

Велетень пішов у сторону гаю із дерев і всі тварини пішли за ним. Чоловік тренував свої магічні здібності. Він з малечку мав магічний дар від батьків. Зараз через деякі обставини, він живе у хаті в лісі. Дім був величезний, всередині були різні магічні атрибути, меблі були з дерева, каменю тощо. Його гордістю була бібліотека з книгами.  Він не любив згадувати своє минуле і більше займався справами в теперішньому часі. Ось Святе бере магічну батьківську книгу і записує нові спостереження і закляття. Його улюбленішою темою були різні істоти: кікімори, русалки, домові, чорти та інші. Сам він їх не разу не зустрічав, але йому розповідав батько історії як він зустрічав тролів, кікімор, перевертнів, а його матір навіть жила у дитинстві поряд з волхвами, які передбачали майбутнє. Йому як і всім магам було треба захищати себе і свій будинок від магії інших чаклунів. Один із них це оберіг на шиї, який представлений дерев’яними елементами з  написами закляття.  Сам дім теж магічний: кімнати змінювали розташування тощо.

   Дівчина діставала відро із криниці  як її позвала Горпина Коровіна. Вона була одягнута тепло і хотіла, щоб Іскра сходила по одній справі.

-Іскро, сходи у ліс по дрова і швидко, в нас не має чим топити піч і дім холодний

  Вона не сперечалася і пішла по вказуванню Горпини. Ця жінка була сурового характеру і не дуже любила Іскру. Так склалося, що Іскру прихистили Горпина та Ігор Коровіни. ЇЇ знайшли маленьку біля порогу дома, вона була налякана і голодна. Батьків не знайшли, а дівчину було шкода Ігорю і він умовив Горпину залишити дівчину, яка зі згодом буде їм помічницею по дому. І ось їй вже 20 років, а вона ще не вийшла заміж, ще трохи й буде старою дівою, але Іскро не хоче поки заміж.

-У цих лісових так не це, так інша біда

       На плече парубка сів білий величезний птах. Він мав кремезний дзьоб і чорні очі.

       -Джарді, колись і ти був на їх місці

  Поки чародій розмовляв із птахом, по доріжці йшла дівчина і збирала гілки. Іскра несла багато    гілок, що навіть не бачила нічого перед собою.

-Агов, як ви розмовляли, коли йшла, ви не могли б підняти палку і кинути на вверх?

Обличчя Святополка одразу змінилося: він не очікував побачити людину. Пройшло вже багато років, як він останнє розмовляв з людьми. Але дівчину не було видно із-за палок. Парубок підняв палку і поклав акуратно на верхівку.

-Дякую, пане! Я б ще з вами порозмовляла, але мене чекає Горпина, здоров’я вам!

Коли Свят вже прийшов до тями, вона вже розвернулася.

 Дівча положила частину дров біля порогу і зайшла у хатину.

-Чому так довго? ми змерзли

Горпина сиділа на лаві закутавшись у шерсті. Іскро розтопила піч і закинула дрова. Весь вечір вони готовили їсти. Тоді зайшов Коровін. Він працював на одного чоловіка і приходив додому дуже пізно.

-Як пахне

Вечеряли всі як і завжди мовчки. Горпина та Іскра прибирали стіл і запалювали скіпу. Коли Іскра вийшла на подвір’я там не було дров. Нічого не залишалося, як піти у ліс по дрова.   Вона попередила Коровіну перед відходом. Дівчина ходила полісу в темряві й лише масляна лампа трохи висвітлювала шлях. На вулиці не біло вітру і це допомагало шукати гілки. І ось лунає звук гав і з’являється силует у темному плащі й в нього світилися очі.

-Стій! -крикнув силует

Іскро, злякавшись, ступила назад і почувся тріск, ще секунда і вона опинилася в льодяній воді. Вода тягла її у низ, але у мить її витягує рука. Останнє, що вона побачила перед непритомністю, це блакитні очі, які дивилися на неї.