Розділ 13

       Наступним, що ми пам’ятали було те, що Кортні, Елі та я, сиділи в якомусь вогкому підземеллі, де були жахливий запах та неймовірна сирість.

              -   Де ми?- запитала я, одночасно з Кортні в Елі, яка на відміну від нас точно не засинала.

              -   Давайте розкажу все по черзі,- почала вона.- Коли ми зрозуміли, що нас отруїли й ви заснули, до будинку увірвалося з двадцять озброєних людей і стільки тримало його в оточенні, щоб ніхто не зміг втекти. Потім вони зв’язали нас та конвоювали сюди, де ви й прокинулись. Наскільки я зрозуміла, власники цього місця заплатили тим людям за інформацію про нас і нас розшукували до цього вже приблизно дві години. Отже, ми навряд чи зможемо звідси вибратися непоміченими та ще й без магії, зате є свої плюси.

              -   Які ж це?- запитала я.

              -   Кортні,- сказала вона і повернулася до неї.- Я чула, як вартові говорили про правителя Вільдорану. Начебто він також десь тут знаходиться і що приблизно наступного тижня хочуть провести якийсь ритуал за його участі, згідно з яким, до його тіла переселиться душа іншої людини й так вони захоплять ваше королівство.

              -   Це ж чудово,- сказала Кортні.- Уже скоро ми звільнимо моїх батьків.

              -   Так. І зволікати не можна,- додала я.- Тепер зрозуміло, як Цейнтейрус став такою багатою планетою та чому сюди їдуть королі. Їх просто заманюють, щоб викрасти королівства.

              -   Треба придумати план,- сказала Елі.

       Через пів години, коли наш перший, а потім і другий план провалився, ми зрозуміли, що це даремно і нічого в житті не буває чітко запланованим. Адже в кожний момент може статися те, чого ти точно не очікував і не кожен буде грати згідно з твоїми правилами. Саме тому, ми вирішили робити те, що нам підказує інтуїція. Але була невеличка проблемка, у підземеллі було ще потужніше обмеження магії та ні Кортні, ні Елі не могли виконати навіть найпростіші закляття. Спочатку, після того, як вони випробували все, що знали, я вирішила, що в мене також нічого не вийде і навіть не намагалася щось зробити. Так, зі звичайними шкільними навичками нічого не виходило б, але коли я спробувала скористатися чистою магією чарівного проліска, зрозуміла, що даремно не спробувала цього раніше. І коли з третього разу відчинила важкі двері,  згадала слова Есмеральди, коли вона передавала мені свої сили: «Я дуже довго шукала таку добру дівчину, як ти. Сподіваюся, ти мене не підведеш і це не буде помилкою. Я хочу передати тобі одну з найпотужніших магій світу. Користуйся нею з розумом і пам’ятай приказку: «Коли перед тобою зачиняються двері, завжди відкривається вікно». Тож знай, що з будь-якої ситуації завжди є вихід. І що б не сталося, не втрачай віру, що скоро все налагодиться». Після цього вона зникла, а я запам’ятала її слова, проте ніяк не могла зрозуміти сенсу половини з них. І лише зараз мені вдалося це зробити.