Розділ 22

       Оскільки ми не знали куди йти, де саме знаходиться мама Кортні, то й почали розпитувати людей. Ніхто з них не сказав ні слова. Не знаю, чи то було через те, що вони не розуміють нашу мову чи ще чогось. Але ж коли я була у Вільдорані та на Цейнтейрусі, то говорила українською, як і всі інші. Чи може то просто магія перекладала всі мої слова та те, що я чую? Не знаю.

       Ми пройшли далі, аж поки одна малесенька дівчинка, зі сльозами на очах, випадково на нас налетіла.

              -   Що сталося?- запитала я в неї.

              -   Там…мооя….мммама,- сказала вона, починаючи схлипувати.

       Ми зрозуміли, що щось сталося і розпитувати дівчинку було даремно, поки вона не заспокоїться, а це явно буде не скоро. Тож попрохали її відвести до матері.

       Коли ми зайшли до спеціальної будівлі неподалік, то побачили там приблизно сто чоловіків і жінок, які мирно спали. Мене одразу охопив сум, бо якщо це те, про що я думаю, то ці люди можуть не прокинутися ще декілька років. Не знаю, що на мене найшло, але я почала підходити до кожної людини і казати слова: «Деспіерта» і прикладати до їхніх голів чарівний пролісок. І коли я обійшла всіх, хто був у цій будівлі та застосувала заклинання, то неймовірно сильно втомилася та просто сіла біля них і заснула.

       Прокинувшись, я побачила, що всіх, хто тут був уже немає і одразу підхопилася на ноги та побігла на вулицю, де був натовп людей. Тут мене побачила Елі і пояснила, що сталося.

              -   Коли ти застосувала те потужне заклинання і заснула, то люди почали прокидатися. Ти змогла зняти з них прокляття цієї планети,- радісним голосом сказала подруга.- І зараз всі зібралися тут, щоб віддячити своїй визволительці та подарувати тобі малесеньку часточку своєї магії, щоб ти могла продовжувати допомагати людям, бо на закляття «Деспіерта» ти витратила дуже багато чарів.

              -   А як там мама Кортні? Її знайшли?

              -   Точно. Забула тобі сказати. Вона була серед всіх цих людей. Виявляється її ніхто не удержував тут силою, королева Кейтлін, просто, коли прийшла сюди, то заснула. І зараз вони он там стоять з Кортні,- сказала Елі і помахали їм, а ті підійшли до нас.

              -   Дякую тобі, Софіє,- сказала Кейтлін.- Якби не ти, то я ще довго не змогла б побачити свою любу донечку, чоловіка та сина.

              -   Я рада, що змогла вам допомогти,- посміхнулася королеві.