ЧАС, КОЛИ ЗДІЙСНЮЮТЬСЯ МРІЇ

* * *

- Знайдіть її! Вона не могла далеко піти!

Сінер бігла крізь густі зарості старовинного лісу. Тіло боліло, дорога розпливалася перед очима. Ще трохи, і дівчина знепритомніє. Але зупинятися не можна. Треба бігти якнайдалі. Вона вибігла на узлісся і озирнулася. Її рідний будинок палав у вогні. Нічого не залишилось. Дівчина витерла сльози і зникла в темряві. Вона не розуміла, чому її сім'ю знищили? Чим вони викликали гнів правителя? І ось коли сили покинули її, дівчина впала на траву і провалилася у прірву.

Сінер отямилася, як їй здавалося, на тому самому місці. Але було дуже холодно. Дівчина з останніх сил сіла й почала озиратися. Вона була у лісі, але це зовсім інший ліс. У темряві вона мало що могла розглянути, але те, що це не її світ, зрозуміла практично відразу. Дівчина встала і на тремтячих ногах побрела на вогники, що мерехтіли вдалені. Вона пробиралася через засніжені зарості, все тіло тремтіло від холоду. Але їй треба бути сильною. Потрібно знайти укриття. І ось, коли Сінер майже досягла мети, то оступилася і покотилася стрімголов з гори. Дівчина підвела голову і побачила перед собою невеликий будинок, що самотньо стояв у глушині. Вона з опаскою підійшла і постукала у двері, але ніхто не відчинив. Тоді дівчина зазирнула у вікно і зрозуміла, що будинок порожній. Вона обережно відкрила двері і увійшла всередину. Вона потяглася до решток своєї сили, і в долоні запалився тьмяний вогник світла. Біля дальньої стіни стояв невеликий цегляний камін, праворуч були двері, які вели до іншої кімнати, ліворуч перевернуті меблі. Було дуже запорошено і брудно. І дуже холодно. Зважаючи на все, цей будинок був порожній кілька років. Сінер попрямувала до каміна. У топці було кілька дров. Дівчина сіла і спробувала розвести вогонь. Але дрова давно відсиріли, і Сінер нічого не залишалося робити, як знайти в цьому будинку хоч щось, що допоможе зігрітися. У дальній кімнаті вона знайшла старі жіночі речі і почала перевдягатися. Вона повільно зняла свою маленьку батистову сукню, намагаючись не зачепити пошкоджене крило, і закуталася в теплий мішкуватий светр та вовняні штани. На підлозі біля ліжка вона знайшла дуже дивні вовняні чоботи, але найголовніше, що вони були теплі. Сінер влаштувалась на тому, що залишилося від ліжка, і провалилася в сон.

* * *

Тарас прокинувся майже на світанку. Біль у спині не давав йому спокою. Хлопець лежав і мріяв, як знову живе нормальним життям. Як катається на лижах та санках, грає у сніжки. Але цим мріям не судилося здійснитися вже ніколи. Він повільно підвівся з ліжка, взяв тростину і пішов до ванної кімнати. З кожним днем ​​йому ставало лише гірше. Хлопець умився холодною водою і пішов на кухню, щоб випити чашку гарячого чаю. Через силу він змусив себе з'їсти бутерброд і попрямував до вітальні. Різдво вже після завтра, але ні ялинки, ні різдвяних прикрас у будинку не було. Атмосфера свята давно покинула це місце. Хлопець сів у крісло біля каміна і мовчки спостерігав за язиками полум'я.

- Алло! - тишу порушив дзвінок телефону.

- Привіт! Ти завтра прийдеш до нас? - на тому кінці був дзвінкий чоловічий голос.

- Вибач, але, швидше за все, ні, - відповів хлопець.

- Чому? Адже завтра святвечір. А як же колядки? Різдво – це так прекрасно. І тим більше, Марічка збирається готувати стільки смачних страв, - співрозмовник не угамовувався.

- Вань, мені, правда, дуже приємно, що ви запросили мене, але мені хочеться побути одному. Навіть у таке свято, – відповів Тарас.

- Ну, як знаєш, - здався Ваня. – Без тебе буде нудно. З Різдвом, друже.

- Дякую. І вам щасливого Різдва, – сказав Тарас і поклав слухавку.

З одного боку, він дуже хотів прийняти запрошення друга, але з іншого боку, не хотів псувати їм свято. Будь-якої миті йому могло стати гірше. Допустити, щоб його друзі трусилися над ним такого дня, він не міг. Ще близько години Тарас просидів у кріслі й повернувся до своєї спальні. Все-таки лежачи біль не такий сильний. Він влаштувався зручніше, взяв ноутбук і увімкнув якийсь Різдвяний фільм.

За вікном знову пішов сніг. Сніжинки повільно падали з неба і, кружляючи в танці, приземлялися на вікно. Тарас дуже любив зиму. Йому подобалося спостерігати за снігопадом, гуляти засніженими вулицями. Він любив слухати, як сніг хрумтить під його ногами. І навіть зараз, він не міг відмовити собі в задоволенні, прогулятися, хоч би навколо будинку. Хлопець вийшов надвір і підняв голову. Він заплющив очі і насолоджувався тим, як сніжинки сідають на його обличчя і повільно тануть. Тарас обережно пройшов до альтанки на задньому дворі, змахнув з лавки сніг і сів, насолоджуючись чудовою погодою. Час пролетів непомітно, і коли хлопець почав трохи замерзати, вирішив, що настав час повертатися до будинку. Він підвівся і його погляд упав на старий занедбаний будинок на околиці. З труби йшов дим.

- Як таке можливо? – подумав хлопець.

Тільки вчора будинок був порожній, а сьогодні там уже хтось живе. Цікавість перемогла, і Тарас вирішив відвідати нових сусідів.

* * *

Сінер прокинулася дуже рано. У будинку, як і раніше, було дуже холодно, і дівчина вирішила знову спробувати розвести вогонь. Вона вийшла зі спальні та почала шукати щось, що можна підпалити. Дрова з каміна довелося викинути. Поки вони не просохнуть, від них не буде користі. Сінер знайшла якісь старі книжки, журнали, зошити, але вони швидко згорять. Треба пошукати ще щось. У кімнаті, яка раніше була вітальнею, дівчина знайшла пару зламаних стільців. Дощечки тоненькі, повинні швидко зайнятися. Вона зносила все, що можна спалити до каміна. І коли зібрала, як їй здалося достатньо, почала розводити багаття. Вона черпала останні свої сили, щоби створити, хоч маленьку іскорку. І коли нарешті в неї вийшло, дівчина зітхнула з полегшенням і присунулася ближче до вогню. Тепло від багаття пройшло крізь її тіло. Вона насолоджувалася кожною миттю. І ось коли Сінер трохи зігрілася, треба було з'ясувати, куди вона потрапила, і як звідси вибратися. Хоча найближчим часом, мабуть, безпечніше залишатись тут. Голодна, стомлена і налякана, вона сиділа біля каміна, підібгавши під себе коліна, і молилася.