Буковель

У роботі і домашніх турботах осінь пролетіла непомітно. Завдяки своїй практичності і вмінню заощаджувати гроші, Марті вдалося придбати автомобіль «Nissan Almera». Не новий, але цілком пристойний. Тепер під час перерв між тренуваннями вона мала змогу сама забирати Оленку зі школи. Крім того, наявність машини значно скорочувала їй час на дорогу від дому до спортклубу і назад.

Настала зима з її короткими днями і довгими, холодними вечорами. Повільно, але впевнено, грудень вступив в свої права, закутавши столицю морозом і розстеливши по тротуарах пухнастий сніговий килим. На початку місяця колектив клубу почав обговорювати питання зустрічі Нового року в Карпатах на гірськолижному курорті у Буковелі. Планувалася програма проведення самого свята, а також обов'язкові зимові розваги: ​​катання на лижах, сноубордах і санчатах. В результаті тривалих переговорів і роздумів компанія зібралася така: Ілля, Валера, інструктор тренажерного залу, надзвичайно задоволений собою і своїми досягненнями в боді-білдингу, його дружина Ірина, фахівець із правильного харчування з усіма випливаючими звідси наслідками, Аліна, тренер з пілатесу та йоги, модниця і велика любителька татуювань, а також Марта з Оленкою. Ще один учасник заходу - друг і однокласник Іллі мав приїхати туди тридцять першого грудня. Всі, крім Марти, завзяті лижники. Для неї ж ця наука була новою, та було дуже цікаво спробувати. Вона хотіла придбати в Києві повний комплект гірськолижної екіпіровки, але Ілля переконав її в тому, що для першого разу все це можна взяти напрокат в спеціальних бутиках курорту.

Христина їхати відмовилася. Віталіна з Деном вирішили зустрічати Новий рік у Києві, і дівчина заявила, що буде в святкову ніч з ними. Марта не стала її вмовляти. Замість цього, спілкуючись із сестрою по скайпу, погодила з нею бажання племінниці.

Було вирішено виїжджати вранці 30 грудня двома машинами. Шлях був неблизьким, але захоплюючим. У них було достатньо часу сповна насолодитися красою української природи. Оленка нетерпляче запитувала, чи скоро вона побачить Карпати і як виглядають санки в Буковелі. Посміхаючись, Ілля відповідав дівчинці, а Марта задумливо дивилася у вікно, милуючись пейзажами і розуміючи, що багато чого ще не бачила в рідній країні. Чим ближче вони під'їжджали до Карпат, тим більше змінювався краєвид: пагорби переходили в засніжені гори, зимовий ліс ставав густішим і величнішим. Тепер у ньому переважали смереки. На в'їзді в Буковель Ілля повернув свій «Hyundai Tucson» в об'їзд центру міста. Ковзаючи по вкритій льодом дорозі, машина виїхала на довгу вулицю, по обидва боки якої стояли симпатичні дерев'яні будиночки - сруби. Двоповерховий котедж, біля якого вони зупинилися, справив на Марту надзвичайне враження. Він був схожий на казкову хатку з розписними віконницями і широким ґанком.

На порозі компанію зустрічала господиня - пані Марійка. Кругленька, мов паляниця, невисокого зросту з чарівною усмішкою і добрими очима, вона говорила українською з цікавим гуцульським акцентом. Поки чоловіки заносили валізи, дівчата розглядали інтер'єр. Марта помітила, що всередині будинок виявився цілком сучасним. Перший поверх займала простора вітальня, стіни якої були оббиті дерев'яною вагонкою. Стояв широкий кутовий диван і стіл, застелений вишитою, білосніжною скатертиною. Особливого шарму кімнаті надавав викладений з червоної декоративної цегли камін. Біля нього стояли плетені з лози крісла, ніжки яких потопали у м'якій, овечій шкурі на підлозі. На стінах Марта побачила кілька картин в українському стилі. Пахло свіжим деревом і сушеними травами. В оселі було тепло і затишно.

Вітальня з'єднувалася з кухнею, оснащеною необхідною технікою. Пані Марійка показала гостям їх кімнати. Внизу знаходилися три номери: один двомісний - у ньому розташувалися Валера з Іриною, і два одномісних - для Іллі та Аліни. У супроводі господині Марта з Оленкою піднялися на другий поверх, де було ще дві кімнати. Запропонований номер виявився досить просторим. Тут також пахло свіжим деревом. У центрі стояло велике двоспальне ліжко, застелене пухнастим білим пледом. Біля протилежної стіни - комод з дзеркалом і шафа. На стіні - плазмовий телевізор. Підлога застелена м'яким рожевим ковроліном у тон шторам на вікнах, але найбільшою приємністю виявилася наявність балкона. Марта з Оленкою вийшли на нього і відразу завмерли від захвату. Перед ними постала широка панорама з високих засніжених гір, густо порослих темно-зеленими ялинками, а біля підніжжя розкинувся курорт Буковель з різноманітністю готелів, котеджів, магазинчиків і ресторанчиків. Оленка радісно заплескала в долоні:

- Мамочко, як же тут гарно! Ходімо швидше гуляти по місту!

Після обіду вони вирушили оглядати селище. Буковель розташувався в долині між трьома величезними горами. Широкі траси для професіоналів і новачків, підйомники, прогулянкові візки, запряжені жвавими конячками в розписній збруї, ряди дерев'яних будиночків і колиб - все це здавалося Марті казковими декораціями для зйомок фільму з романтичним новорічним сюжетом. Шанувальників активного відпочинку було так багато, аж голова йшла обертом від їх різнокольорових костюмів. Туристи снували туди-сюди з лижами і сноубордами в руках. З атракціонів, де каталися на санках, лунав веселий сміх дітвори.

- На різдвяні свята тут завжди багато туристів, - пояснив Ілля. - Зараз великі черги в касу і на підйомники, тому краще заздалегідь купувати абонемент через інтернет.

Марта подивилася вгору на численні траси, по яких мчали лижники. Дивлячись на них, їй дуже захотілося опанувати цю майстерність, але Оленка просилася кататися на санках, і вони вирушили туди. Завзяті лижники Валера, Іра та Аліна, не втрачаючи часу, вже «відводили душу» на трасах для професіоналів. За півдня Марта з Оленкою встигли відвідати атракціон «санки», покататися на підйомнику на вершину гори, звідки було видно все містечко, прогулятися по базарчику, де продавалися різноманітні вироби з дерева і українські сувеніри, а також попити ароматного чаю з чистих карпатських трав.