6. З того часу я :" принцеса Ді"

Заснула я тільки під ранок і то всього на годинку. Дуже кортіло зі всіма по швидше познайомитись. Весь ранок я намагалась не забути свою божевільну ідею і все більше розуміла , що це саме те що треба. Залишила домашньому улюбленцеві трошки їжі, а сама як на крилах побігла в кафе. Офіціантки Тані вже не було. Її місце зайняв молодий, приємної зовнішності хлопець. 

- Добрий ранок, - привіталась я. 

- Привіт, красуне. Я тебе раніше не бачив, ти що вперше? 

- Вдруге. Я залишила свої ескізи в майстерні. Хочу продовжити роботу. 

- Ти що художниця? 

- Не зовсім. Всього лиш архітектор. 

- Вітаю в нашому клубі. Щось будеш? 

- Так. Якщо можна, то чашечку найміцнішої кави без цукру. 

- Чому ж не можна. Кофеман? 

- Не зовсім просто не спала всю ніч. Треба прокинутись. 

- Десь зависала! 

- Та ні! Не могла заснути от і все. 

- Всі художники приходять після 12, могла б ще поспати. 

- То це я що - перша? 

- Сергій  ще вчора вночі прийшов. В нього якась божевільна ідея, а так перша. Ось твоя кава. Гарно попрацювати. 

- Дякую. 

Я зайшла в майстерню.  «  Напевно, це той художник, про якого  Мар’яна вчора казала»- подумала собі я. Але там нікого не було. За ранкового світла кімната була просто чудовою. Мольберти, фарби, олівці... У кожного все акуратно покладено ну і звичайно незавершені картини. Вирішила порахувати мольберти. Всього було 10. Але тільки 7 зайняті, решта ж вільні. «Напевно, офіціант щось наплутав» роздумувала я. Сіла за своє робоче місце, розклала все приладдя і поринула в роботу. Раптом хтось голосно крикнув і вхопив мене за плече. 

- Привіт, - сказав незнайомець. 

- І тобі,- відповіла я і намагалась роздивитись обличчя хлопця. Повернулась до нього , щоб було зручніше. 

- Ти що новенька? 

- Вас як у школі! 

- У тебе дуже гарний профіль! 

- Дивний комплімент, але дякую. А ти, Сергій, так? 

- А як ти дізналась моє ім’я. Ну так, на жаль, мої батьки не думали, що я подамся в художники і назвали мене так просто. 

Хлопець був великий, з волоссям кольору каштану, очі були зеленими , з вогником в очах. Одяг був простий : біла футболка та чорні джинси. 

- Нормальне в тебе ім'я! А де ти був? Я думала я тут одна. 

- Он там,- він показав в дальній кут кімнати,- у мене свій куточок-міні-кабінет. Люблю працювати на самоті, коли зовсім ніхто не дивиться. Ой , а я не запитав, а в тебе яке ім'я? 

- Я Діана. Ти так кумедно ведеш бесіду. 

- Та ні, як усі. Просто намагаюсь тобі сподобатись. Будеш у мене принцеса Ді. Все я зарезервував тебе. Будеш позувати для мого наступного портрета. А знаєш як підпишу? 

- Як? 

- Моя принцеса Діана!  

Я зашарілись. 

- Хіба я твоя? 

Він усміхнувся, але нічого не сказав. На декілька хвилин в кімнаті настала тиша. 

- Ну, а ти чого тут? 

- Створюю один супер-мега проект, який врятує мене від звільнення і заразом мою репутацію. 

- А чого її треба рятувати? 

- Довга і нецікава історія. Якось розкажу. 

- І як просувається справи? 

- Я вже придумала в уяві  і це вже добре. Залишилось тільки все намалювати. А в тебе були колись виставки твоїх робіт. 

- Намагався. Але тих нещасних  2 рази у мене не купили жодної картини. Часом я відчуваю себе бездарністю від цього. Художнику дуже важливо, щоб їхню працю оцінювали. 

- Ти дуже гарно малюєш, от побачиш все ще попереду. Покажеш свої картини? 

- Тут тільки та над якою я зараз працюю всі інші вдома. Тай я намагаюсь їх нікому не показувати. 

- Шкода! 

- Ну добре! Ходи, принцесо Ді! 

Він завів мене в свою комірчину- його власний маленький світ. Розвернув до мене мольберт, цій картині залишились лічені дні до завершення. На ній була маленька дівчинка, яка тримала щось у руці. Посміхалась. Ззаду був хмарочос. Гігантський проти неї. 

- У неї в руці яблуко? 

- Персик! 

- Цікавий вибір! 

- Так... Що не дуже? 

- Навпаки, ідея приголомшлива! Ти поєднав два світи. Людей на роздоріжжі - точніше дітей у їхніх руках наше майбутнє. 

- Ти перша, яка повністю мене зрозуміла. Значить я не помилився. 

- Мені приємно. 

А далі в кімнаті хтось зашарудів. 

- Здається хтось прийшов. 

Ми  вибігли з кімнати, щоб подивитись, хто це.