Чи реально змінити себе!?

15. Здається, я беру все в свої руки!

На цьому ми й розійшлися. Я була рада, що не було розмов про нас, але з іншого боку він мені подобався. Ще до жодної людини я не відчувала такого. Може, варто б і спробувати. Я зібралась і вперше йшла додому сама... Мар’яна пішла ще годину тому.. а Матвій. Цей навіть не запропонував мене провести. В голову лізли всілякі думки... От ще тиждень тому метою мого життя був тільки проект. Всі свої сили я віддавала йому тай думки також. А зараз? Якщо чесно сьогодні я взагалі про нього не згадувала. Мені потрібно відчувати себе потрібною! Щоб там не було між нами я допоможу Матвію, а заразом і всім художникам. Здається, я знайшла сім’ю. Тепер головне її не втратити. Треба зробити його кафе відомим. Добре, що гроші відкладала на першу поїздку закордон. Ще встигну... США почекає все одно на нього треба ще років 5 збирати. За три місяці я мала робити візу, але ... Матвій важливіший за будь-яку країну...точніше його кафе... Чи він? Вперше в житті я заплуталась... Наступного ранку я пішла в банк в дізналась на яку точно суму можу розраховувати. Так я втрачу відсотки, але хіба це важливо? До кафе я прийшла першою. Дивно ніби вже 9, а така тиша, Таня і та досипає на своєму робочому місці. Я трохи повагалась і вирішила її не будити і піднялась на другий поверх до Матвія. Він довго не відчиняв , я вже думала йти, але двері нарешті відчинились. Ми обоє трохи налякалась. Він запросив мене ввійти і сіли снідати.

- Я тільки прокинувся, тому нічого не готове. Можемо поїсти кави з круасанами? В мене з малиною, смачнючі! А там щось приготуємо...ти що любиш?

- Та я не голодна, чесно кажучи. Ти такий втомлений. Синці під очима.. що все настільки погано?

- Я просто тільки дві години як повернувся з роботи...

- Що ти робив в кафе вночі?

- Я не в кафе. Краще я тобі б нічого не казав... Але слова назад не візьмеш. Не дивуйся, але в вільний час я працюю вантажником ...

Я промовчала. Реально не знала що сказати. Я відчувала гордість за нього поєднану з гірким жалем...

- Так...якщо я вже знову тут , то моя черга готувати сніданок. А ти в цей час йди ще трохи поспи.

- Та ні, я вже не засну. Тай гроші треба шукати, от розрахуюсь з боргом, а там висплюсь!

Він ледь не кинув сковорідку. Я встала і обережно її у нього забрала.

- Давай краще я. Що ти любиш омлет або просто посмажити. О в тебе є сир? Будуть сирники....

- Дякую тобі. Так, подивись в холодильнику!

- Та нема за що. Розкажи мені, якщо не хочеш йти спати краще правду.. будь ласка!

- Я ж ніби нічого не приховував.

- От-от що ніби. Що то за жінка через яку в тебе всі і проблеми?

- Ааа багачка одна. З тих яка звикла завжди досягати свого і все що забажає отримувати... Я вже звик за 5 років Вона явно не найбільша моя проблема. Думаю скоро їй вже набридне.

- Якщо за п'ять років не набридло, то... Може їй так потрібне це приміщення, що вона ніколи не відлипне.

- Наврядчи. Хоча все може бути.

- А в тебе є її номер?

- Так залишила як тільки познайомились. На випадок якщо я все таки надумаю продавати кафе.

- Дай мені, я хочу поговорити.

- Навіщо?

- Я ж сказала поговорити...

- Діано, не треба, я сам з цим впораюсь!

- Ну з цим розібрались,добре, а з кредитом що? Точніше скільки.

- Десь приблизно 105 тисяч гривень. Я в доларах брав, тож...

- Нащо аж стільки?

- На ремонт, я хотів щоб все в найкращому вигляді.