21.Правда якої я не читала

Ми обоє почувались дуже ніяково. Матвій запропонув, щоб я спала в спальні, а він на дивані в вітальні. Тоді мені дуже  хотілось, щоб він мене поцілував. Але чоловік навіть вигляду не подавив .Думаю це було правильно. Ми обоє не були до цього готові. Я заснула дуже швидко. Спала як дитина, проснулась перша. Вирішила приготувати сніданок. Взагалі готувати я недолюблювала, але дуже хотілось зробити йому приємно. В холодильнику харчів було не багато, але на яєчню і салат вистачило того, що було. Виглядало смачно,  я якраз робила чай, коли він прокинувся. Матвій одразу почав куштувати.

• Давно я вже не їв такої смакоти.
• Не придумуй – ти готуєш у тисячі разів смачніше ніж я.
• Все одно приємніше, коли це робить хтось інше .Набридло вже те холостяцьке життя. Може розкажеш трохи про себе?
• Та що власне розказувати ти і так все знаєш.
• А про родину?
• Мама померла, батько – теж.
• Ой вибач!
• Та вже три роки пройшло і я трохи звиклася…Якщо чесно – для мене кращих батьків і бути не могло. Певно їх тому так рано забрали.
• А ти віриш в Бога і усіляке таке?
• Вірю. Краще тут сказати: я точно знаю, що там хтось є. Але до церкви майже не ходжу, як і всі.  А ти?
• А  вірю, що Бог  живе у кожному з нас і церва тут точно не при чому!
• Краще не говорити на такі теми, у кожного своя думка і нащо доводити правильність своєї. А твоя родина де?
• У мене є батько і мачуха. Мама померла коли мені було 5. Як я вже потім дізнався вона була вагітною і почалась кровотеча, яку не змогли вчасно зупинити.
• Я думала від такого не вмирають.
• Ще й як. Але мамі взагалі не можна було заводити дітей, бо в неї серце дуже хворе. Я дивом тут і  уявлю, що вона перенесла через мене!
• Ти прийшов сюди не просто так! Мама тобою пишається, бо ти найкращий за мільярди людей на землі! Але ж вона померла не через серце!?
• Так, але скоріше всього вона б все одно пішла від нас через деякий час.  Вона згасала з кожним днем, тоді мама була тільки на 5 місяці, а вже ходила хюдюща і біла як стіна. Вона хотіла дати тій дитині життя і піти, але доля вирішила інакше…Можливо, якби вона жила за часи нашої медицини, то її б врятували!
• Я навіть уявити не можу як тобі було тоді.
• Мені було 5 і я далеко не все розумів.  Звичайно втрата мами для мене досі трагедія, але батькові було важче. Він її дуже кохав, та й ще я , який постійно хоче до неї.
• А як він тобі все пояснив? Батько одразу сказав все як є?
• Ні, сказав, що вона поїхала в дуже далеку подорож, а коли мені виповнилось 7 і я зрозумів, що подорож не може бути довготою  аж в два роки,  він розказав мені всю правду. Він просто не хотів, щоб в моєму дитячому серці зароджувалась  ненависть.
• До брата чи сестри?
• І до них також. А ще до Бога, який забрав в мене найдорожче.
• А тато теж живе десь тут?
• Ні  у Дрогобичі . Тато вклав у мене стільки, що я не можу його підвести. Все:  і час, і любов, і сили. Він був ще таким молодим, міг завести і дружину і нових дітей, але одружився тільки тоді, коли мені було 15. І то тільки через те, що я наполягав. Думаю він досі кохає маму.
• Він просто боявся за тебе, чи тебе полюблять, чи приймуть як власного, чи ти не будеш страждати, а ще певно він дуже вірний. Таке рідко трапляється.
• Твоя правда.
• А маєш фото мамине чи там де ви всі разом?
• Дві чи три знайдеться. Хвилинку. Показати?
• Якщо хочеш.

Він пішов в зал і через декілька хвилин повернувся з старими чорно-білими фотографіями в руках.

• Ось,- дав мені в руки.
• Твоя мама справжня красуня. Знаєш я б ніколи не сказала, що в неї проблеми зі здоров’ям.
• Вона завжди маскувала свій біль, часто і багато сміялася і раділа життю. Ді, а ви з нею трохи схожі. У обох волосся каштанове і очі карі. Навіть ніс і той однакової форми.

А далі він просто замовк. Я теж мовчала. Що я на це мала сказати? Що я мала сказати людині, яку покохала.