25. Справжній Сергій

Я постукала. Запитала чи можна зайти. Сергій сказав, що так.

-Ти на мене дуже ображаєшся?,- перепитала.

- Взагалі -то так! Зі мною зазвичай так не поводяться!

- Вибач…Через вісім днів ця епопея завершиться і обіцяю, буду твоя.

-  Угу..Ти повернишся до минулого життя і забудеш про мене…

- Повір - цього ніколи не буде!

- Ну-ну, це зараз ти так кажеш.

- Хочеш я тобі розкажу секрет!?

- Ну спробуй!

- Я ніколи не залишу це місце, бо ви мені стали більше ніж просто друзями- родиною…І я відчуваю дуже велику відповідальність! Розумієш?

-  Та щось не дуже. А от знаєш, що я насправді розумію : хтось по вуха закохався…

- Якраз оце не правда!

- Ти що забула хто я? Портретисти бачать кожну рису, яка змінюється в людини… Найдрібніші зміни і ті мені помітні…

-  Сергію, я невпевнена, що це саме те, що я шукала.

- В тебе просто такий характер-  ти ніколи не будеш впевнена!

- І що мені робити?

- Насолоджуватись життям от і все!

- Я ніби і так не жаліюся…

- Кохання – це одна з складових людського щастя.

- От як у всьому ти правий!?

- Ну є в мене декілька секретів!

- А чому ти один? Де та  твоя складова?

- Ще рік тому була… Ді, це довга історія…А в тебе немає часу…

- Знайдеться для тебе …

Мовчання.

- Моя дружина загинула в автокатастрофі!

- Вибач.

- Тобі нема за що вибачатися! Просто я більше ніколи не покохаю, так як її.. Тай певно взагалі не покохаю!

- А ви довго були разом?

- За тиждень до аварії відсвяткували 5 річницю…

- Я можу уявити як тобі тоді було…

- Оточуючі майже нічого не помітили, я малював і так вгамовував  біль…

- А  в тебе є її фото?

- Так…Хвилину! Ось!

- Вона дуже гарна.

- Так Іруся мала дуже привабливу зовнішність…Знаєш, а зараз я б вже був батьком!

- Вона була…

- Так. Сказала мені на річниці. .Взагалі ти перша кому я розказую все на стільки відверто!

- Дякую. Я справді це ціную. А з наших хтось знає?

- Тільки Матвій , тай теж не все…

-  А ота вся історія про вулицю правда? Чому він тебе врятував!?

-  Ми  і справді зустрілись на вулиці, але я був п’яний, намагався спалити портрет, який хотів подарувати дружині  на день народження… Те  про що ти питаєш- це легенда.

-  Сергію, тепер ти просто мусиш стати відомим! Заради неї.. них!

- Ді, чому першими завжди йдуть найкращі?!

- Бо вони виконують свою місію.… Знаю верзу дурниці, але і в цьому я сенс.

- Та яку місію може виконати молода дівчина?

- Вона зробила тебе щасливим, нехай і ненадовго…

- А ще завдяки її я почав малювати!

- Бачиш! А ти спілкуєшся зараз з її батьками?

-  Намагаюсь, але вони у всьому винять мене. Я їхав за кермом. А потім та злощасна грузова  автівка, яка летіла на нас.

- І ти вижив, а вона ні…

- Так! Якщо чесно я теж вважаю, що винен тільки я.

- Якби ти був винен тебе б посадили у в’язницю, але як бачиш цього не сталося!

- Ай…Ді… все надто важко, щоб зрозуміти…

- Тобі просто треба перестати себе винити!

-  Я намагаюсь… Просто саме я наполіг їхати за місто бо там красиві краєвиди, сніг випав і всіляке таке.

- Та зрозумій, вона б все одно пішла тільки в інший спосіб…

- Може… Але я вже більше ніколи не буду нікого любити!

- Не загадуй, рана з часом загоється..

- Для мене це буде зрадою- полюбити іншу жінку!

-  Залиш Іру в своєму серці, але просто живи…

- Дякую. Просто через тиждень перші роковини і я дуже нервовий…Ти полекшила мої страждання хоч на трішки…

- Спробуй зайнятись роботою!

- Де ж її взяти!?

- Ну в мене є ідея! Кафе давно потребує  невеличкого ремонту, оновлення… Картини вже в поганому стані, тай висять якось хаотично. Розділи все на блоки, довішати нові і буде «лялічка»! Тим паче ті картини не ваші!

- А що мають бути наші?

- Так , би ви частина цього місця. Можливо скоро у нас буде великий наплив людей, а в моїх мріях взагалі залучити ЗМІ! А тут не дуже все готове до такого!

- Ну в тебе й плани. Ок. Я спробую. А ти реально віриш, що кафе можна буде врятувати?

- Я не просто вірю, а знаю!

- Якщо кафе для тебе зараз справа номер один, то певно і з Матвієм все вийшло!

- Ні одне з другим немає нічого спільного. Тай просто все надто заплутано. Я  не знаю, що буде далі і мене це так лякає!

- Та що тут знати.  У вас будуть діти, будинок…сімейна справа.

- Не треба забігати на перед…

- Просто зрозумій він тебе любить!

- Це я  знаю!