28. За декілька хвилин до початку свята

Ранок розпочався пречудово! Матвій приніс нас каву зі смачною булочкою з кремом. Сирник лежав під боком і задоволено муркотів. Все було прекрасно  поки  ми не розпочали розмову про серйозне.

• То що там з кредитом?- першою заговорила я.
• Все як і було: або гроші або вони забирають кафе.
• Коли останній строк ?
• Бажано вже, але офіційно ще є час до кінця тижня.
• Чому ти стільки це приховував? Вічно я витягаю все з тебе кліщами!
• Бо це нічого не змінить! Тай я просто не мав часу.
• Ну звичайно,  а ти не подумав, що так в нас було б більше часу ніж всього 3 дні!
• Діано,  не треба так хвилюватись, я впораюсь. Сам.
• Як я можу не хвилюватись. Кафе стало домом для стількох людей! Ти ж розумієш якщо його зачинять більшість просто поховає свій талант.
• Я це прекрасно розумію! Збираю гроші! Ще всього десять тисяч і за місяць заплочено !
• Місяць?
• Угу
• А скільки ще цих місяців?
• Трохи менше як рік…
• Я в шоці! Та жінка тобі хоч більше не дзвонила!
• Вона знає про мої проблеми і я тепер їй не цікавий. Всього то викупити кафе одразу в банку і ніяких Матвіїв на шляху
•  Я тобі повірила,  в ті казки про справжню родину. Я вже мовчу про спільне ведення справ. Зараз ти вбиваєш і «нас».
• Ді, ну, а» ми» тут при чому.
• При всьому. Так,  друже, або ми рятуємо кафе( продаємо квартиру), головне робимо це разом, або це буде кінець!
• Ну як я можу при здоровому глузді залишити тебе без житла.. Я не дам гарантій! І не піду на це без них!
• Ти можеш зробити мене співвласницею цієї і буде по твоїй проблемі!
• Ти сама казала, що квартира пам'ять про твоїх батьків…
• Так…але з усім треба прощатись. Я хочу перегорнути цю сторінку мого життя.
• Перегорни зі збереженням власності! Ми не будемо нічого продавати, я все вирішу!
• Ти весь час це кажеш, і я вже не можу тобі вірити! Не буде кафе- не буде нас!

Я швидко засунула кота в його кошик і пішла. Навіть не сказала «бувай». Так, я була занадто жорсткою, але якщо по інакшому не можна?! Не хочеться, щоб він  мав такі проблеми! Я швидко занесла кота додому і пішла кафе. Іменинниці ще не було, але гості вже по трохи збирались. З приблизно 20, я знала тільки Сергія та Соню з Костею. Я підійшла до друга. Запитала:

• Тобі вже краще?
• Трохи…Зараз вип’ю і притуплю біль!
• Ти вже їздив до неї на могилу?
• Так, і вона вкотре мене вигнала!
• Вибач, я не зовсім зрозуміла.
• Почався жахливий дощ, тож я не просидів біля неї навіть 5 хвилин. Поплентав на автобус… напевно, це через те що я був з пляшкою, вона ненавиділа запах алкоголю і завжди просила, щоб я після того як вип’ю ночував в іншій кімнаті.
• Значить, хоча б там ти мусиш бути тверезим!
•  Я намагаюсь, але як тільки настане визначний для нас день все йде до біса. Про цей період я взагалі мовчу. Ці спогади знову і знову лізуть в голову.
• Сергію, ну нічого ж доброго з цього не буде! Ти лише зіпсуєш своє здоров’я.
• Ну і добре, все одно я, крім неї нікому не потрібний. Чому вона не забере мене нарешті до себе з сином?
• Або донькою.
• Це мав бути хлопчик. Вона сама пізно дізналась і ще й мені довгенько не казала. Їй на узд все сказали і написали. А для мене мав бути сюрприз до дня народження. От тобі і сюрприз…
• В будь- якому випадку твоє завдання продовжувати жити. Просто уяви скільки всього ти ще не зробив! Ти найкраще малюєш  у всьому місті! Не марнуй хоча б талант!
• Який там талант! Мої картини ніхто не купує!
• І що? Треба намагатись , малювати, прийде час і
• Ді, ти мені як мама!
• Просто я дуже хвилююсь, а ти бачився цими днями з її батьками?
• Тільки дзвонив. Зустріч звучить майже нереально.
• І як?
• Мама плакала, а тато просив, щоб нарешті лишив їх в спокої.
• Їх можна зрозуміти.
• Я знаю! Але Іра була їхньою єдиною дитиною і тепер мій обов’язок доглянути їхню старість.
• Бачиш ще один привід жити!
• Угу, власне кажучи тому я і тут, ти не хвилюйся як прийде іменинниця я  буде як завжди веселим! Ніхто нічого не помітить.
• Вона не знає?
• Я ж вже казав, крім тебе і Матвія, ніхто не знає. Сподіваюсь, ти збережеш мій секрет. До речі, чому ти без нього? Всі вже давно знають, що ви разом.
•  Та справа не в цьому, просто ми посварились.
• Розкажеш? Щось серйозне?
• Та це стосується кафе. У нього великі проблеми, я можу допомогти, але він впертий і нічого не хоче навіть слухати. Він реально його може втратити!
• Чому він мені не сказав!?
• Бо він знає, що тобі зараз не до цього. Тай ще гордий!
• А я можу якось допомогти?
• Ти знаєш хорошого ріелтора?
• Тобі нащо?
• Хочу продати квартиру!
• Ти ж залишишся на вулиці!
• Якщо раптом що поживу у тебе. Пустиш?
• Звичайно.
• Тай в мене лишаться гроші, щоб…

Я  не встигла договорити, адже прийшла Мар’яна.