29. Я одружуюсь!?

Всі одразу почали кричати з днем народження, обіймати, вітати подружку! Атмосфера  свята була чудовою. Я подарувала дівчині підвіску з ельфом. І вона їй дуже зраділа. На декілька годин я забула про все. Просто веселилась, багато розмовляла. Але так було не довго, адже Матвій так і не з’явився і до кінця вечора я почала переживати. Зі свята я пішла першою. Міцно обійняла подругу, попрощалась зі всіма і пішла на пошуки. Забула розказати, з  Мар’яною ж прийшов її хлопець. Він здався мені дуже милим, спокійним, було видно, що він в захваті від своєї другої половину. Трохи згодом дівчина підійшла до мене і шепнула, що не дуже в ньому впевнена. Обіцяла їй поговорити про це завтра, адже навіть якщо ми думаємо, що він нас не чує, це якось негарно. Він хороша людина, пораджу їй над ним не знущатись. Ще був Матвіїв друг- Федір. Він нарешті привів в порядок свою бороду і зібрав  волосся. Я саме в це не вірю, але ми нарешті за три тижні познайомились! Я взагалі сумнівалась, чи він вміє говорити. Федька навіть сам підійшов, запитав:

• А де Матвій, чого він не з тобою?
• Не знаю, він мені не казав.
• Та припини, як на мене ви чудова пара!
• Може, але не думаю, що ми будемо разом далі.
• Взагалі то він завжди досягає мети!
• Ну значить це буде його перша поразка, якщо не перестане бути впертим і гордим!
• Ти про що? Ту жінку?
• Яку саме? Певно про неї теж, ти знаєш, що через три дні у нього- у нас всіх  ймовірно заберуть кафе!
• Це не вперше. Він все вирішить.
• Для мене вперше і думаю востаннє!
• Мала, все буде добре, веселись.

Сказав це і пішов. Решту вечора зовсім не звертав на мене уваги. Певно саме через цю розмову, дві години по тому я вийшла з кафе. Я його кохала, не знала куди  йду і нащо, але відчувала , що більше не витримаю , якщо буду нічого не робити. Врешті вирішила піти туди, де власне і його залишила! Дзвонила в двері певно тисячі разів, але в відповідь тільки тиша. Так сталось, що у мене досі не було його немера, і що тепер: куди йти, кого питати. Місто немаленьке, а скільки всіляких закуточків. Не варіант! 

В  результаті я просто намотала купу кілометрів і розчарована у всьому пішла додому. До себе! Це був мій єдиний реальній дім, незважаючи на те, що останнім часом я про нього забула! Піднялась на свій поверх. Одразу побачила, що на килимку, біля моїх дверей хтось спить або сидить. Спочатку стало страшно, хотіла тікати, але куртка була як у Матвія, черевики  теж,  я нарешті  зрозуміла, що це він. Запаху від алкоголю не було, що тоді змусило цього чоловіка вести себе як безхатько?

• Агов!- крикнула я
• Ді, тебе так довго не було. Вже ж за 12!
• І що? Це дає тобі привід спати в мене під дверима?
• Я просто дуже втомлений: цілий день намагався знайти гроші.
• І?
• Поки нічого, але маю ще аж два дні!
• Я тобі казала, якщо відасиш  кафе мене більше не побачиш!
• Обіцяю, цього не буде.  До речі(він дістав з –під куртки квіти), це тобі.
• Дякую. Гарні і моя пропозиція ще в силі.
• Я знаю, але я не можу гарантувати тобі стабільність повернення, тож!
• Кафе вже почало приносити перші, помітні прибутки, до біса стабільність!
• От бачиш ти вже зробила більше ніж потрібно!
• Може все таки зайдемо в середину?
• Якщо дозволиш…

Я відкрила двері ключем ми попрямували одразу на кухню.

• Матвію, мені не треба гарантій, я хочу , щоб ти був щасливий, для цього треба щоб кафе було в безпеці. Будь ласка!
• Я погоджусь, тільки якщо ти дозволиш переписати на тебе кафе.
• Ні!
• Хоча б стань співвласницею.
• От колись одружимось і  обов’язково.
• Я вже готовий!  Ти вийдеш за мене?
• Я серйозно!
• Ми навіть місяць не знайомі.
• Угу, але ти вже готова продати заради для мене квартиру.
• Це інше.
• Це точно те ж саме.

До нас прийшов Сирник і я взялась давати йому їсти.

• Ді, я реально тебе кохаю .Давай одружимось, продамо дві – придбаємо одну велику, нову, а решту заплотимо за кредит.
• Я стільки часу мріяла про пропозицію, але Матвію не про таку! Зараз ти змушуєш мене сумніватись, чи справді ти мене любиш, чи робиш, бо так треба!
• Це просто формальність, я реально тебе кохаю. Колись ми зіграємо весілля. Але в разі чого ти не залишишся без нічого. Я не вічний!
• Я не можу отак взяти і погодитись - це рішення на все життя…І припини з отим вічний невічний!
• Ти мене кохаєш!?
• Так!
• То чого ми не можемо це зробити?
• Як мінімум тому що нас не розпишуть прямо зараз, і  навіть не завтра!                                                                                                                                                                                                                                                                                                                             
• Хто тобі таке  сказав?!
• Ніхто, я сама знаю, що це нереально!
• Може  півроку тому це було і так. А зараз все на сайті, онлайн, я вже заходив сьогодні були місця на післязавтра. Чекай(він відкрив сайт на смартфоні ) О звільнилось місце завтра на 11:30. Точніше сьогодні. Я бронюю!
• Хтось передумав одружуватись сумно. А взагалі я розпишусь з тобою тільки після того як ми сходимо до юриста і все юридично оформимо!
•  Коли,  вночі?
• Тоді хоча б запишись на завтра- післязавтра. І взагалі ,а що ти хотів!?
• Поспати міцно в твоїх обіймах!
• Матвію! Або шукай запис або йди додому! Я поки Сирника погодую!
• Добре. Запишусь до першого – ліпшого. Не хочеш прогулятись по вечірньому місту?

Я успішно проігнорувала пропозицію.

• Ти навіть не привітав Мар’яну!
• Я подзвонив, привітав, все пояснив. Вона не ображена.
• Сподіваюсь. До речі, уявляєш Федя до мене вперше заговорив!
• Ти йому подобаєшся!
• Не сказала б. Тим паче він тільки за тебе запитував.
• Ну декілька днів тому він сказав ти перша , кому він може мене довірити.
• Мені приємно. А він завжди був таким дивним?
• Ну і так і ні, та він просто талановитий.
• Певно.  А як ви з ним познайомились?
• Ми однокласники. Я спочатку так його не любив. Можна сказати ми були ворогами. Ми з хлопцями часто його ображали, бо він  ще з малку був дивний!
• Ти!? Чесно, ніколи б не подумала.
• Я! На жаль, це правда. Не те щоб ображав -  краще сказати насміхався.
• І що було далі?
• А далі я потрапив в біду і він був єдиним, хто мене підтримав.
• Розказуй, що сталося не тягни.
• Мене кинули на дуже великі гроші. Але краще почати з того, що в 14 я захотів бути незалежним від батьків, заробляти власні гроші і відповідно витрачати їх так як хочу я. Зв’язався з дуже поганими людьми. Вони якось самі на мене вийшли і я повівся.  Мені запропонували перевезти техніку з одного місця в інше за це отримати досить великі гроші. Я так і зробив. Але грошей так і не отримав, натомість мені почали погрожувати, сказали, що я пошкодив ту машинку чи що там було. Вимагали кошти! Великі. Якщо чесно я вже не пам’ятаю все до деталь.
• То Федька дав тобі грошей?
• Майже, він мені дав  слушну пораду! Я пам’ятаю: йшов зі школі, вбитий морально , наляканий, мене гукнув Федя. Зав’язав розмову і після того на довгий час став єдиним справжнім другом.
• Ну,  а як ти все вирішив?
• Розказав батькам, звичайно мої кишенькові знизили до розміру одної булки, але гроші назбирали і  віддали тим шахраям. Так все і закінчилось! Головне, що я побачив, хто є хто, мої так звані друзі нічим мені не допомогли!
• А скільки років вам було?
• Та ж 14, майже 15.
• Такий малий ще був.
• Так, але з того часу я маю друга, який пережив зі мною і смерть близької людини, і одруження , і розлучення, і багато іншого.
• Тому  ти мусиш врятувати кафе, хоча б заради нього.
• Так!ьВибач, що займаю тебе своїми проблемами, ти зараз зовсім не про це маєш думати.
• З проектом все добре, кафе – набагато важливіше.
• Пора спати я піду.
• Залишайся, ми з Сирником будемо раді твоїй компанії.