епілог.

Ми зіграли весілля рівно через 10 днів. Наші стосунки  розвивались з неймовірною швидкістю, тож недивно що 2 роки тому їм прийшов кінець. Він подарував мені найголовніше: віру в себе, а ще донечку, яку ми обоє намагаємось виховувати так, щоб потім не було соромно. Насправді історія мала бути зовсім не про нього. Я намагалась описати той місяць змін, але це нереально описати без нього. Звичайно, як будь –який порядний чоловік він залишив половину кафе мені. Хоча я не люблю так казати: це просто наш  сімейний бізнес, він не має ніякого стосунку до наших відносин. Тай у нас не одне кафе : 10 років і 5 закладів по всій Україні. Наступного року відкриваємо ще один. До речі, ми непогано спілкуємось. Виходу нема: донька і кафе змушують. Певно, я досі його кохаю як і він мене, проте разом ми токсичні одне для одного, страждаємо і так не могло продовжуватись далі. Якщо чесно я не виключаю можливості, що старість ми проведемо разом, будемо нормальними бабусею і дідусем. Бо за два роки з розлучення ніхто з нас навіть не починав якісь стосунки. Думаю- це буде мій перший і єдиний чоловік, хоча хто знає. Ой – це я вже мрію про майбутнє, а книжка тож про минуле. Проект! Ми будували його 3 довгих роки! Потім облаштовували приблизно рік, на мій 30 день народження це звершилось! Популярність цьому місцю не звалилась на голову, проте вже приїжджають люди з інших міст, часто заходять гості з закордону. Я не стала відомою широким загалам, адже архітектор- для простої людини мало, що  означає. Серед  професійних кіл моє прізвище досі має вагу, до речі, з моєю допомогою чи без , але і Мар’янка і Макс потрохи стають знаменитими. Нарешті їхні картини мають попит .Правда вони обоє переїхали до столиці. Ми рідко бачимось, я дуже сумую. Добре, що хоч є привід хоч раз в рік зібратись,  адже вони хрещені моєї Соні. Макс досі не одружився. Хоче не досі, краще «так». Багато чуток ходить, тільки ми знаємо правду. Коли публікують якусь жахливу статтю про його орієнтацію, я дуже злюсь, благаю розказати людям правду, але, думаю, цього ніколи не станеться. Мене заворожує ця відданість і любов до дівчини, яка померла майже 20 років тому.  Він, до речі, працює під псевдонімом.

А ось в Мар’яни  все навпаки. Вона мама трьох чудових хлопчаків. І так, її чоловік саме той хлопець якому вона відмовила. Їхня історія кохання теж не проста, вони розлучились десь після 5 років подружнього життя. Думаю найважче тоді було Максимкові- старшому сину, але через рік вони помирились, знову одружились, народили молодших з різницею в 1, 5 роки. Так вони досі  час від часу сваряться, але хто вже їх розлучить з трьома то дітьми J.А забула омріяне «так» дівчина сказала на першій річниці нашого весілля.

А Федька як Федька. У нього дуже багато жінок та двоє офіційних дітей.  Так вам не почулось. Просто він вже три рази був одружений і думаю скоро нас чекає четвертий. Його старший син  віку моєї Соні, тож вони дружать. А ще всі три його дружини в цілком нормальних стосунках між собою.

І там, я бачила собаку Матвію в живу. Пес і далі продовжував мандрувати, аж поки моя донька не почала запитувати чому в нас такий ненормальний пес. Їй тоді було 6. Всі дуже з цього насміялись і з того часу Джей сидів вдома. А мій Сирник , як я вже казала досить недавно пішов на той світ.  Сподіваюсь життя яке я могла йому дати було достойним!

Я ніколи не забуду цей місяць мого життя. Нехай навіть я вже зовсім інша. Спогади все  одно живуть поки є я. А завдяки книзі  взагалі вічні. Я пам’ятаю обличчя того чоловіка на вулиці, завжди подумки бажаю йому щастя.

До речі, бос звільнився, коли ми завершили будування. Він обрав сім’ю і поступово передавав свої справи правій руці. Олю не звільнили, але щось я не пам’ятаю жодної її видатної роботи за ці роки.

Життя кипить. Я розлучена, маю доньку- підлітка, півкафе і невеличкий бізнес, а ще я просто щаслива! Чого і вам бажаю!