I. Анатомія пристрасті (Зомбі)

Із дикунами незабаром усуваються слабкі тілом або розумом; а ті, хто виживають, зазвичай показують неабиякий стан здоров’я.

Чарлз Дарвін «Походження людини»

Ви от-от станете читати книжку про мозок зомбі. Лише подумайте про це хоча б хвильку. Нехай ця думка справді у вас увійде. Проаналізуйте, які прийняті в житті рішення призвели вас до цього.

Наразі давайте на мить поринемо в транс і подумаємо про всі ті розмірковування та аналізування, що ви щойно зробили. Спершу ви прочитали слова, написані нами в напівтворчому процесі. Ви зрозуміли ті слова, і вони змінили вашу поведінку. Ви проаналізували своє життя за допомогою певного процесу спогадів внутрішньої пам’яті. Можливо, ви навіть подумали про те, які ж саме рішення передусім призвели нас до написання цієї книжки.

Таке злиття до купи думок, спогадів та емоцій, яке ви щойно відчули й відчуватимете під час читання цієї книжки, є суцільним наслідком нескінченної симфонії електрохімічних процесів у вашому мозку. Кожен крок мислення, до якого ви щойно вдалися, від бачення друкованих літер на сторінці до слідування нашим лінгвістичним запитам до вас, які ми робили, витягуючи спогади про минуле, виконується маленькими мережами нейронів, розповсюджених по всій сірій матерії всередині черепа.

Як нейрологам нам здається абсолютно дивовижним той факт, що ми спроможні виконувати все це «мислення». Але що, як людина не може робити нічого з названого вище? Або якщо може робити дещо з того, але не здатна відчувати жодних емоцій щодо своїх дій? Або якщо людина має емоції, але не має пам’яті?

Нейрологія вивчає не лише тканини, нейрони та сигнали; вона також має міцну філософську, обчислювальну та психологічну основу. Це дуже важке, а іноді й дивовижне завдання, яке, однак, часто розчаровує.

Ось як ми дійшли до цього. Ми вже казали у вступі, що цю книжку було створено двома вченими, які ще й — так трапилося — помішані на зомбі.

Наша мета в цьому невеличкому уявному експерименті — зрозуміти, що відбулося із ходячими мерцями, що змінило їх з нормальних людей на так званих «бездумних ходячих трупів». Щоб це зробити, нам потрібно усвідомити, як мозок породжує поведінку — як у людей, так і в зомбі. Це означає, що спочатку нам доведеться зрозуміти, чим є сам мозок.

Але перш ніж ми по коліна зануримося в сіру матерію зомбі, давайте-но зробимо крок назад і кинемо погляд на маленьку, із три фунти, ділянку тканини, затиснуту між вашими вухами.