Рептильний мозок

Наш тур людським мозком починається в ділянці, яка вже пов’язана із зомбізмом. У романі «Розтин зомбі» (2012) психіатр Стівен Шлозман змальовує випадок, коли мозок ходячих мерців ушкоджено в такий спосіб, що зберіглися функції лише так званого крокодилячого, або рептильного, мозку.

Що таке крокодилячий мозок і чим він відрізняється від інших ділянок мозку?

Нейролог Пол Маклін колись виклав офіційну ідею про примітивний «рептильний» мозок, який міститься в кожному з нас. Свого часу цю ідею популяризував Карл Саган, який багато чого запозичив із цієї концепції для своєї книжки «Дракони Едему». Концептуальна структура мозку за Макліном називається модель триєдиного мозку, адже мозок складається з трьох окремих комплексів (хоча назви неважливі, заради довершеності опису пригадаймо, що їх назвали мозок рептилії, давній мозок ссавців та новий мозок ссавців). Вони приблизно відображають уявлення про відомі анатомічні відмінності, які й досі дещо актуальні.

Поки що нормально?

На жаль, гіпотеза Макліна також уважає ці три комплекси такими, що представляють різні еволюційні етапи (насправді це не так) та є доволі незалежними один від одного, що робить можливими окремі «свідомості» (імовірно, що такого насправді немає). Це означає, що кожна тварина мусить мати окремий тип свідомості залежно від її власного еволюційного ступеня розвитку. Хоча ця ідея є, безсумнівно, цікавою, сучасні досягнення в галузі нейрології насправді не підтримують довід про те, що ми зазвичай маємо окремі, конкурентні свідомості, ураховуючи великий обсяг комунікації, котрий відбувається між більшістю мозкових ділянок.

Уся ця преамбула — лише спосіб сказати, що нам, нейронауковцям, насправді не подобається цей термін, рептильний мозок, бо він дає хибне уявлення про сумісну роботу мозку та еволюції. Проте назва рептильний мозок таки приклеїлася, і ми для скорочення та з глузливим відтінком використовуватимемо цей термін. Важливо зауважити, що рептильний мозок не є менш «розвинутим», ніж людський мозок. Чому? Ну, хоча б тому, що всі сучасні види на Землі розвивалися впродовж однакової кількості часу. Крокодили та інші рептилії або ж «менш розумні» тварини еволюціонували лише для того, щоб відповідати різним викликам із боку еволюції. Крокодилам не потрібно бути настільки розумними, щоб будувати мости або постити дотепні статуси у Фейсбуці,— адже такі речі не є необхідними для того, аби мати можливість з’їсти буйвола або ж розмножуватися.

Так от, рептильний мозок утворено декількома великими скупченнями клітин, які називаються ядра. Найбільш упізнавана частина цієї ділянки — ядро з назвою мигдалина. Мигдалина є ділянкою розміром із горіх мигдаля й розташована приблизно за скронею з кожного боку нашого мозку. Зовсім не обмежена однією функцією, мигдалина взаємодіє з багатьма різними видами поведінки, пов’язаними з основним виживанням, зокрема поведінкою «бий або біжи» та емоційною регуляцією. Ще глибше в мозку прихована ділянка, яка називається гіпоталамус. Це невеличке скупчення ядер регулює прояви, як-от голод, сон та стрес. Гіпоталамус отримав свою назву через те, що він у буквальному сенсі сидить під іншою ділянкою — таламусом. Таламус — це головний щит управління мозку, і він комунікує майже з кожною ділянкою в неокортексі (про цю частину мозку ми поговоримо нижче) та з багатьма іншими ділянками, які розташовані під неокортексом (і називаються підкіркові структури). Остання критична частина рептильного мозку складається з ядер базальних гангліїв. Базальні ганглії — це набір різних з’єднаних між собою ядер, що утворюють з неокортексом невеличкі обчислювальні петлі. Ми обговоримо це детальніше в Розділі IV.