2 Глава " Мене звати Ланс "

Мене звати Ланс, і я живу у Копенгагені. Звичайний студент-другокурсник, рідко буваю на парах, частіше гуляю навколицями, маю мало друзів більше знайомих. Я не вродливий, але й не страшний, знаєте, чорняве волосся до очей, рівний носик та голубі очі, багато дівчат вважають мене гарним, але їм зазвичай від 8 до 14 років, отож в мене є навіть декілька фанаток, вони пишуть мені кожен день в інстаграмі, зазвичай це якісь кумедні смс типу: “я в тебе закохалася з першого погляду”, чи ”нам Таро сказали бути разом”.
Я не завжди жив у Копенгагені, переїхав сюди два роки тому з Колдингу, як кращий за балом атестата у країні, багато хто скаже що я геній, але все це далося мені не просто так. У молодшій та середній школі у мене взагалі не було друзів чи навіть знайомих, у старшій школі я почав спілкуватися з багатьма однолітками, напевне, тому що, змінився за літо.
Одразу після вступу до (UCPH) я познайомився зі своїм найкращим другом, Кріссом, він як навтямки вибрав собі жертву з натовпу студентів, та пішов знайомитись. Взагалі він красунчик, дуже популярний у дівчат його віку, а ще він молодший за мене на два роки, і також є дуже кмітливим, розумнішим за мене, вундеркінд. У нього руде волосся, але тільки на сонці, у тіні воно русе, чорняві очі та веснянки, він майже завжди усміхається, навіть тоді коли це недоречно, можу сказати що він балакучий та трохи торопливий, ми як дві протилежності з ним. Живемо на одній вулиці, може будинків 20 між нами.