Чи є життя після весілля?

Розділ 8. Ми їдемо з тобою

Ірміан
Тільки-но я зібрався додому разом зі своєю дорогою дружиною, як мені принесли термінове повідомлення. На північному кордоні трапилося щось дивне. Спершу незрозумілі метаморфози з тваринами, які різко рушили в бік прикордонних поселень, а потім і зовсім землетрус, за яким послідували кілька потужних лавин, що забрали не тільки уловлювачі магплітуд, а й інші артефакти, розставлені по периметру.
Причому почалося все спонтанно, до цього у зазначених секторах жодних природних чи магічних обурень не спостерігалося протягом кількох сотень років. Можна було б списати все на випадковість, але щось підказувало мені, що варто чекати на дещо гірше. Тому я планував відразу ж розібратися з першопричиною, щоб уникнути справді величезних проблем.

– Бачив уже рапорт? - відразу після від'їзду Астелії до мене прийшов Аверін, його також насторожило те, що сталося.

- Так, і скажу, що пахне це все паршиво, - висловив свою думку, з якою мій друг та помічник в одній особі погодився.

- На мою думку це все потрібно перевірити. Може необхідно спорядити експедицію в Пустош? Давненько ми не вибиралися так далеко, зовсім засіли у своїх кабінетах, як колись наші батьки, - він підтвердив мої думки.

- Теж так вважаю, більше того, хочу особисто все побачити, - я прийняв рішення, потрібно самому перевірити джерела та знайти першопричини такої дивної поведінки магії у тих районах.

- Впевнений? Можна буде відправити когось, кому ми довіряємо, а вже після первинного обстеження робити висновки та споряджати другу команду, – висловив свою думку Рін, але тут я з ним не погодився.

- Мені здається, час іде на дні, ми не можемо собі дозволити таку розкіш, як очікування. Я сам очолю експедицію. Допоможеш мені зібрати команду? – у цій справі у Роденійського більше досвіду, тому я повністю йому довіряв.

- Може, краще мені піти? - Він все ж таки дозволив собі трохи зі мною посперечатися.

- Ні, ти потрібний тут. Наглядатимеш за штабом і оціниш загальну картинку по всіх фортах. Щось мені підказує, що події на цьому не зупиняться. А мені тут потрібен той, хто зможе зорієнтуватися швидко, - все ж таки у Ріна великий досвід в управлінні та швидкому реагуванні при надзвичайних ситуаціях.

- Добре. Тоді візьми з собою Дерека, він найкращий у розвідці та знає найближчі райони Пустоші як свої п'ять пальців. А ще хлопець чудово орієнтується на місцевості. І йому я довіряю більше за інших, - я кивнув, погоджуючись, адже друг не порадить проблемного помічника.

- Тоді збираємо групу, завтра ввечері оголосиш загальний збір у штабі, на заході сонця ми висуватимемося. Час не чекає, - Рін кивнув і покинув мій кабінет, а я продовжив перебирати папери. Схоже, справ у мене до самого ранку вистачить. Знову моя леді буде незадоволена тим, що її чоловік ночує поза домом.
Останні думки викликали усмішку на губах. Бідолашна Астелія, хіба думала вона, що вибере собі за чоловіка такого трудоголіка?

Астелія
Поки я раз-по-раз переглядала жахливі картинки на магограмах, до мене підійшла сестра, і ось ми вже вдвох спостерігаємо, як потужна лавина зносить все на своєму шляху. А наступні кадри вже жахають своєю кривавою картинкою нападу збожеволілих тварин на мирне прикордонне поселення.

- Справи ... Схоже у твого чоловіка зараз багато роботи, - Амелія покивала головою, і я кивнула.

- Заїдемо спочатку до академії? Професор обіцяв мені допомогу з приборканням моєї нової сили, і до того ж мав перекласти текст на карті, - ми вийшли на вулицю, де на нас чекала карета і через двадцять хвилин уже були біля воріт академії.
Пана Сноуга на місці не виявилося, адже він терміново поїхав до кордону, що, власне, і слід було від нього чекати. Проте на мене чекав лист, у якому чоловік і вказав причину свого різкого зникнення, а до нього доклав два аркуші: один із текстом стародавньою мовою, а другий – з його розшифровкою.

- Ну, принаймні ми не дарма пройшли цей шлях, - промовила моя сестра, і я була з нею цілком згодна.
Підхопивши конверт, ми повернулися в маєток, де мій чоловік, що вже прокинувся, займався зборами спорядження для походу в гори.

- Ірм, що трапилося? – я на якийсь час забула про те, що хотіла дізнатися що ж таїть у собі переклад тексту.

- Учора було сходження лавини в секторах, де остання активність помічалася кілька століть тому. Я маю перевірити, - не зупиняючись, пояснив чоловік.

- Чудово. Тоді ми їдемо з тобою, - ми з чоловіком ошелешено подивилися на Амелію, яка читала в цей момент одну із записок професора. - Судячи з того, що тут написано, нам потрібно саме туди, - сестра вказала на картинку Пустоші, що транслювалася по малій домашній магограмі.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше