Чим холодніше ніч

Іскри ватри

В наметі на краю гір лежу я;

Та вдивлясь в небеса;

Видніється неймовірна сузір'я краса;

А поруч іскри ватри розлітаються;

Мрійливо я закриваю очі;

Та відправлюсь в кінець півночі;

Щоб роздивитися сяйво полярне;

Та розбудити природи серце холодне;

Та знову в наметі я опиняюсь;

Та в небо зіркове вдивляюсь;

Шкода було звідти вертатися;

Однак іскри ватри все ще розлітаються;

*****

Чашку чаю зеленого собі я заварю;

Щоб сил і енергії більше приручити;

Красу зимову я назавжди полюблю;

І думку мою вже ніяк не змінити;

Дим чарівного багаття;

Піднімається в саме верховіття;

Показує шлях небесний;

Гілками в вирій чудесний!

 

 




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше