Розділ 28. Незваний гість

Гира

Забравши інструмент шантажу, впливу та контролю над Емілією, Гира скомандував своїй свиті повертатися у офіс, попередньо до смерті залякавши хазяйку квартири, в якій до цього переховувалася Юля.

Вже в дорозі виявилося, що дівчина не тільки має стержень, а ще й довгий язик. Та що там язик — її рот майже не закривався усю дорогу до офіса, поливаючи Гиру та його хлопців відбірними епітетами, збагачуючи все навколо через призму емоційного надлишку за повної відсутності самозбереження.

Ця дівка була для Анатолія рідкісним екземпляром. Він точно таких раніше не бачив, бо, напевно, такі частіше не доживали до повноліття в силу своєї безголовості, принаймні так це звучало в думках роздратованого боса, у якого вже почалося сіпатися око від подібного спілкування. А ще за цю поїздку Гира зрозумів, що зеленоока фурія дуже любить парнокопитних, бо відповідні назви рогатих аж надто часто вилітали з її такого милого та брудного ротика.

Витримати подібне і не вбити її було з роду малоймовірного, тож, аби тримати дане слово та не покалічити дівчину до прибуття Горової, як тільки автоколона припаркувалася під стінами офіса, Гира дав розпорядження своїм хлопцям закрити істеричку в іншій кімнаті, що ті з превеликою радістю виконали, залишивши Юлю в повній самоті заливатися сльозами до схочу та продовжувати той словесний емоційно неадекватний прорив.

Тиша неабияк порадувала Анатолія. Він задоволено всівся у своє крісло в передчутті скорої розв'язки цікавої історії, відкрив ноутбук та ще раз передивився відео, отримуючи свою дозу натхнення, і цього разу такий перегляд зарядив його ще більше. Зараз його руки свербіли отримати бажане, як ніколи, і, як ніколи до цього, він розумів, що цього разу він отримає своє точно.

Давши розпорядження підлеглим, Гира відправив Віктора вниз на прохідну в очікуванні такої важливої для нього гості, а сам залишився в кабінеті в оточенні п'яти своїх найкращих бійців.

Час не йшов, а повз як найповільніший равлик, підкидаючи дров у піч із роздратуванням, від якого на лобі у Гири виступали краплини поту та напружувалися м'язи. Чекати виявилося нестерпним та гіршим за попередні пошуки, але коли двері відчинилися і Віктор попід руку затягнув у кабінет невисоку струнку білявку з неживим відтінком волосся, посмішка на лиці Гири засіяла, як ранкова зоря.

Тріумф і задоволення перехоплювало подих, а напруження, яке накопичилося за останні декілька днів, відійшло на інший план, наче його ніколи не було до цього.

Він відчував, як загорілися його очі при вигляді тендітної дівчини та як слина рефлекторно й швидко почала заповнювати його ротову порожнину. Тільки зайшла, а вже такий вплив на нього чинить.

Аби Гира не знав, що ця дівка має подібні надприродні сили, то не був би таким стриманим, налетів би одним ривком та вп’явся у свою здобич, розриваючи на місці та смакуючи з насолодою.

Він не був у курсі того, на що спроможна Емілія Горова, яка вже сиділа перед ним та до смерті боялася. Цей тваринний страх натягнутою струною бринів у її голосі, але Гира розумів, що немає права недооцінювати її, бо дівка однозначно має великий потенціал.

Він не сумнівався у тому, що, перед тим як загриміти в лікарню, Капкан зустрівся з Горовою вдруге і що зробив дуже велику помилку, недооцінивши, на перший погляд, вразливу та слабку дівку. Тому сам Анатолій не хотів ставати на подібні граблі і піймав себе на думці, що вперше за багато років говорив з дівчиною, майже як з рівною собі, побоюючись неадекватної реакції та того, що вона пустить силу в хід не за призначенням.

Перед демонстрацією він хотів дізнатися більше про цей побічний ефект після клінічної смерті, яку майже три місця тому перенесла дівчина, а в тому, що це почалося після її смерті, Гира навіть не сумнівався, бо минулого тижня, було, зустрічався з людьми, які вивчають подібні феномени роками. Щоправда, спеціалісти запевняли його, що подібні прояви як на відео — мало реальні. І, більше того, саме відео — підробка та високоякісна фальсифікація. Та Гира знав про справжність запису і вже зробив свої висновки.

Вже більше тижня в голові у нього майоріли плани того, що якщо дівка не стане співпрацювати, то її просто спіткає доля піддослідного кролика в постійній відключці та забутті. Але поки що Емілії не потрібно знати таких подробиць її скорого майбутнього.

Гра продовжилася, та тільки Горова не особливо хотіла в неї грати, навіть коли Віктор привів пташку-щебетуху, вона сухо відповідала на запитання і Анатолія швидко накрило відчуття того, що його зараз мають за останнього дурня.

- Я нічого про силу не знаю, окрім того, що вона є в мене, - явно почала брехати дівчина, даючи відповідь, яка зовсім не підходила Гирі.

Миттєво його мозок вимкнувся і натомість прийшли вже постійні тваринні інстинкти, що супроводжувалися непідконтрольними емоціями. Тіло почало палати від злості та сіпатися в спазмованих реакціях, а в голову вдарив тиск, що розширив його зіниці та відкрив усьому світу той пекельний вогонь, який палав усередині нього.

- Брешеш! - Не витримуючи свого гніву, гаркнув так, наче грім розірвав повітря, одночасно вдаривши з усієї сили кулаком об стіл, який, незважаючи на свою масивність, аж підстрибнув.

Гира відчув, як тріснули його кістки, та навіть оком не моргнув, бо пелена гніву в його очах була значно сильніша за фізичний біль.

"Бійся, сучко!" - пролунало у нього в голові, коли він побачив несамовитий страх в очах Горової.

Повітря в кімнаті різко стало розрідженим, а сам Гира готувався до своєрідної атаки, і так би й сталося за кілька секунд. Його руки щільно вхопили б Емілію за шию та терзали б тендітну дівчину доти, доки з отруєного від гніву Диявола не спала б мана люті. Але випадок та доля вирішили все інакше, бо написали зовсім інший сценарій.

За дверима його кабінету з приймальні долітали незрозумілі звуки, плескіт та навіть глухий тріск битого посуду. За хвилину все різко затихло, і ця тиша відгоміном побігла по кожному з тих, хто був у кабінеті.