Чокер нефіліма

Розділ другий

  Прокинувшись серед ночі, Сергій почув якийсь шум на балконі. 

  Акуратно піднявшись з ліжка, так, щоб не розбудити Катю, він крадькома підійшов ближче до джерела звуку.

  Хтось завзято намагався відчинити двері, попередньо вилізши із внутрішньої сторони будинку по пожежній драбині.

  За мить двері піддалися і всередину квартири ступила постать. А далі все було як на тренуваннях: короткий захват за руку і плече, потім удар ліктем, після чого незнайомець звалився з ніг. 

  Гамір метушні біля балкону розбудив дівчину і вона зірвалася з ліжка та ввімкнула світло. Побачене її шокувало: на підлозі лежав незнайомець, а на його спині, скрутивши йому руки, сидів Сергій. 

- Вимкни світло і позвони в поліцію! - тихо скомандував він, в той час як стало чути шум вже з коридору. 

  Швидко зв’язавши йому руки і ноги, спецпризначенець відтяг гостя до балкону, а сам побіг до сейфу, після чого дістав з нього пістолет. 

  Залишивши Катю, зачиненою в туалеті, він подався до вхідних дверей. 

  Непрохані гості вже прострелили замок із помпової рушниці та вибили двері. Ввійшовши всередину, на них чекав сюрприз із пари влучних пострілів Сергія, що притаївся біля входу у вітальню. Два бездиханних тіла звалилися на землю, а далі настала тиша, яку порушив лише далекий звук сирен поліцейських машин. 

  Спочатку переконавшись, що на вході більше нікого не зосталося, Сергій пішов до балкону, але зв’язаного там не знайшов, після чого з криком кинувся до туалету.  

- Катя! Катя! Ти там?

  На щастя, дівчина чекала там на нього і з переляканим поглядом промовила:

- Я казала тобі! Вони не дадуть мені спокою! - та заридала.

- Хто вони?

- Я не знаю! Вони з якогось окультного ордену. Єдине, що я знаю, це те що саме з їх монастиря було викрадено ту злощасну прикрасу, яку я купила на аукціоні. А зараз вони полюють на мене. Я не можу тут залишатися, бо будь-які питання поліції лише ускладнять мою ситуацію. Зараз має під’їхати мій  дядько з охороною і вони мене заберуть. Весь цей час ті покидьки стежили за мною! Вони мало не вбили тебе! Мені не слід було сюди приходити...  

  Він обійняв її та старався заспокоїти. 

- Ні. Ти все зробила правильно. Не переживай, зі мною ти в безпеці.

  Через хвилину до квартири увірвався чоловік з охороною. 

- Катя! Катя, ти тут?

- Так! - хриплим від плачу голосом відповіла вона, після чого обернулася до Сергія і пояснила, - Це мій дядько. Він забере мене і доставить в безпечне місце. Я тобі передзвоню! Люблю тебе! - сказала вона і на прощання поцілувала його. 

---

  Поки спеціалісти кримінальнрго відділу працювали над балконом і двома трупами нападників, слідчий-детектив допитував Сергія:

- Ви якось знали, чи, можливо, можете сказати нам про зв'язок між вами і нападниками?

- Ні, я їх бачу вперше.

- Ясно. Думаєте, це може бути пов’язаним з вашим родом діяльності?

- Більше ніж. Скоріше за все, десь відбувся витік інформації. 

- Добре. Ви тут були один і вас розбудив шум на балконі посеред ночі?

- Так, все було саме так. 

---

  Наступного дня слідчий дзвонив Сергію:

- Ми проаналізували ваш виклик і я хочу запитати, чи знаєте ви, хто саме викликав поліцію, адже на записі жіночий голос?

- Ні, не знаю. Можливо, сусідка. На мене напали озброєні люди, а тому часу на дзвінок не було. 

- Зрозуміло, я зв'яжуся з вами якщо в мене виникнуть інші питання.


---




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше