Чокер нефіліма

Розділ восьмий, завершальний

  Бус швидко під’їхав до вхідних дверей монастиря, після чого група спецпризначенців “висипалася” назовні.

  Після встановлення пластиду і невеликого вибуху, Сергій з напарниками рушили вглиб. З іншого кінця внутрішнього подвір’я до них попрямувала охорона. Прозвучали постріли і було поранено одного з учасників штурмової бригади.

- Вони не залишили нам вибру, вогонь на ураження! - скомандував Сергій.

  Зав’язалася перестрілка, під час якої група знешкодила нападників і стала просуватися до кабінету настоятеля. 

  Пройшовши до сходової клітки, вони наштовхнулися там на сильний опір. 

  Вкінці перестрілки залишилися лише Сергій з одним напарником, після чого вони направилися до головного кабінету. 

  Відчинивши двері, помітили світловолосого, що відкрив по ним вогонь. Вбивши напарника Сергія, настоятель отримав пару куль в грудну клітку. Упавши і задихаючись від власної крові, він прошепотів з останніх сил:

- Я благаю тебе, вона не має вижити!

  Сергій злісно випустив ще одну кулю йому в лоб, після чого підійшов до клітки, в якій сиділа перелякана дівчинка.

  Він відчинив клітку і взяв її на руки. 

  Вибігши з монастиря, Сергій сів з нею в бус. Машина зірвалася з місця та через пару кварталів він помітив пару поліцейських машин із сиренами і “мигалками” на хвості. 

  Трохи відірвавшись від них, він звернув на дорогу за місто, де в парі десятків кілометрів розпочиналося лісництво. Там працював його хороший знайомий і там він планував сховати дівчинку.

  Не доїхавши пару кілометрів до місця призначення, він зупинився та вискочив з авто після чого взяв на руки Маргариту. Поцілувавши, він поставив її перед собою, трохи присівши. 

- Біжи вперед! До хижини лісника. Він тебе сховає. Скажеш, що ти від тата Сергія.

  Він ще довго дивився в її дитячі очі, після чого наказав бігти.

- Все. Біжи. Я їх поки тут затримаю.

  Маргарита спочатку обернулася і хотіла вже помчати вглиб, але повернулася назад і кинулася в обійми Сергія. Потім відпустила його і одним помахом кігтястої руки полоснула його горло, після чого побігла в ліс.

  Життя виходило з нього і він навіть не старався стримати струмки крові… Сльози найшли на очі і він випустив автомат з рук, так і не вистріливши, після чого знесиленим впав на землю...

------

ПС Не забувайте залишати коментарі та відгуки під твором! Часом, перечитуючи їх, надихаєшся писати щось нове.  

З повагою, ваш автор.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше